Глава 12

Інформація для мене була несподіваною. Мій батько є лаборантом. І схоже, що він працював з різними хімічними речовинами. І що означає ця абревіатура ЧСГ? 

Та тут несподівано включилося світло.

- Алекс, це не ти включив? - Я подивилася на хлопця. Ми якраз стояли недалеко від ще одного вимикача. А юнак якраз був найближче до нього, майже впритик. Вимикачів тут було всього троє. 

-Хто тут? - почувся голос охоронця.

-Черт! - прошепотів Алекс. - Здається, нас засікли.

-Виходьте, У нас зброя. Руки вверх! - Наче у нас її немає!

Ми навкарачки почали йти до виходу. 

-Ану стоять! - ми пришвидшились.

- Нам до ліфта! - показав рукою направо Алекс.

Ми вибігли з архіву і помчалися до ліфта. Почулися вистріли. Ухилятися як могли. 

-Ай! - почулося від Алекса. Хлопець підтримував рукою живіт. На толстовці виднілася пляма крові. От зарази! Я відповіла пістолетом.

-Швидше до ліфта! - Я взяла за руку хлопця і потягла його за собою. 

Близько двадцяти разів тиснула на кнопку, але чомусь двері швидше не відкривалися. В мене почнеться скоро нервовий тик. І ось це здійснилося. В сенсі, двері відчинилися! Швидко впихнула Алекса всередину, зайшла сама за ним, постріляла декілька разів у бігаючих до нас охоронців. Двері зачинилися перед їхніми носами. Та я встигла почути.

-Блокуй ліфт! Не дай їм вибратися назовні! - і тут я зрозуміла, що це ті охоронці, які знущалися над іншим на першому поверсі.

Алекс підняв товстовку, бура червона пляма лякала кого можна.

- Ти як? - подивилася на хлопця.

-А що я? Ще не вмер! - безтурботно відповів той.

-Ну зачекай! - Я полізла по кишенях. Десь я на всякий випадок заникала бинти, вату, перекисень водню і медичний пінцет. Ось він і прийшов. Цей момент. Знайшла! Підійшла до Алекса. - Зараз буду тебе перемотувати.

Хлопець повністю зняв товстовку і білу майку, яка була вже майже червоною.

- Зараз буде боляче! - попередила я і обережно пінцетом почала шукати, а вже потім витягувати кулю. Алекс був терплячим. Але це було боляче. Хлопець раз-у-раз стогнав. І ось пуля витягнута. - Половина роботи вже виконана! - відказала, наче заспокоюючи. Далі я дуже обережно продезенфікувала рану і перемотала її бинтами. - Все, готово.

-Де ти цьому навчилася? - промовив юнак, вдягавши верхній одяг.

-Життя всьому навчить! - той лише кивнув, наче згоджуючись. - А якщо по-чесному, то ходила на курси по першій допомозі.

-Типу як перемотати рану накаченому хлопцю? - Алекс глянув на мене, посміхнувшись, і показавши свої кубики.

Я тільки зараз побачила, що він накачений. Ну хлопець, як хлопець. Просто часто займається спортом. Та й напевно метаболізм підвищений. Алекс до мене підійшов і рукою доторкнувся до мого обличчя.

- Що ти зі мною робиш? - прошепотіла я.

-Я люблю тебе! - І тільки хлопець наблизився, щоб мене поцілувати, як почувся гуркіт, ліфт затрясло, і він зупинився. Світло пропало, настала темрява. Нас порозкидало в різні сторони.

-А охоронці - вредний народ! - почувся зліва голос Алекса. - Як сказали, що заблокують ліфт, і не збрехали зарази, зробили це діло!

Я покрутила головою, намагаючись зрозуміти, що тут коїться. Почувся шурхіт.

- Це я, це я! - відповів юнак. Схоже я добряче злякалася. До мене доторкнулися гарячі руки, і ми обнялися.

-І що робити? Ще б знати на якому ми поверсі? - Я зітхнула.

- На п'ятдесятому! - відповів Алекс. - Я подивився, аж доки нас не розмотало по ліфті.

Хм. Може це натяк? Навідатися в гості чи що? Раз зайшли. В ліфтах здається люки рятують людей в разі чогось надзвичайного. Я включила ліхтарик і подивилася вверх. 

-Підсадиш? - Я подивилася на Алекса.

-Думаєш, це допоможе? - хлопець сумнівно подивився наверх.

- Ну варіантів все одно більш немає. - хлопець у відповідь згоди кивнув.

Алекс обняв мене за ноги і підняв нагору. Я обережно відкрила люк. Потім стала ногами йому на плечі і вилізла з ліфта наполовину.

- Ну як там? - почулося знизу.

-Темно і нічого не зрозуміло! - відповіла я. Почала руками допомагати собі вилізти. І ось я на ліфті.

- Ти зі мною чи там залишишся? - Я посвітила ліхтариком вниз. Алекс закрив доленею обличчя від світла.

- Та куди я дінуся? Відійди тільки! - Я це зробила. Хлопець високо пістрибнув, я допомогла йому залізти. І ось ми на ліфті. Треба лише знайти ближчий поверх до нас. Тут два варіанти: або вверх⬆️, або вниз ⬇️.

Та тут почувся несподіваний звук, і ліфт полетів вниз. Ми ж розіб'ємося так! Алекс швидко обняв мене і впав на кабіну. Хлопець поклав руку на підборіддя, наче думав, і дещо придумав.

-Хапайся за канат! - Алекс показав на товсту мотузку. 

Ем, не найкращий варіант, але добре. Я піднялася і стрибнула, ловлячи у повітрі канат. Той за мною, тому звичайно ми опустилися вниз. Як боляче рукам! Напевно стерлися до крові!  

-Тут двері з шахти! - рука хлопця показувала вниз. - Нікуди не лізь, я зараз! - і Алекс спустився вниз, щоб якось намагатися відкрити двері. 

Я розташувалася на канаті так: перехрестила ноги, щоб не з'їхати, і міцно трималася руками. Алекс внизу крегтів від потуги. Та схоже, що хлопець не дарма мав міцні м'язи. Хоч і трохи, але йому вдалося відкрити двері. Людина пролізти могла б. Спочатку заліз він. Теж до речі не відразу. А згодом почулося:

-Опускайся! - подивившись вниз побачила, що хлопець схоже натиснув на кнопку, і двері повністю відчинилися.

І тільки я зробила рух в сторону хлопця, як почувся звук, і я полетіла вниз. Хтось перерізав канат. Наче спеціально чекав поки залишуся в шахті одна. Так іще стріляти почали. Точно ці охоронці. Мене зловили за капішон.

-Коли я казав спускатися, то не мав на увазі так швидко! - засміявся юнак. Ха-ха! Йому тут смішно, а я ледве кістки собі не переламала. Та схоже, що капішон був ненадійний. Нитки почали рватися. Не для цього була товстовка розрахована.

-Стій! - почулося злякано від хлопця.