Історія пройшла дуже швидко. Не встигла і очима кліпнути. Та й інші уроки теж пройшли не повільніше. Алекс до мене в основному не ліз, але ось Медісон...
Це була перерва перед літературою, урок разом з Алексом і Нікою. Я сиділа на підвіконні і читала книжку, яку на сьогодні задали почитати. Я ж почитала б, якби не обставини...
-Слухай, червоноволосо, не лізь до мого хлопця! - до мене підійшла Медісон. - Така, як ти, йому не потрібна! Алекс тебе використає і згодом кине!
- Дякую за пораду! Я це надалі врахую! - прокоментувала я, не відкриваючись від книжки.
-Агов, я з тобою розмовляю! - дівчина вирвала в мене з рук книжку.
-Медісон, мені не хочеться з тобою сваритися та і розмовляти теж неохота. Тож дай дочитати. - промовила, намагаючись забрати книгу у неї.
-Віддам, якщо поговоримо. - тиснула вона.
-Ну давай поговоримо. Я тебе уважно слухаю! - Я подивилася на Медісон.
-Зустрінемося після уроків біля рогу школи! - відповіла дівчина і пішла. Мені дадуть почитати? Я в телефоні знайшла електронний варіант і продовжила читання.
-Що Медісон хотіла? - почувся голос Алекса. Та ви знущаєтесь? Дасте спокійно почитати!
-Нічого такого. Забрала в мене книжку і сказала що хоче поговорити.
- Не подобається мені вона, - відповів Алекс. Я лише потиснула плечима.
Та знову, коли я з Медісон зустрічалася, вона мене сверлила поглядом. Я відчувала на собі її злість. Вона любить Алекса, а я ще не розібралася. Так, він гарний, добрий і веселий, але може просто не готова до відносин? Хоча у нас перший раз і був. Уроки пройшли швидко. І ось залишаються кілька хвилин до нашої розмови. Хоча навряд чи це буде розмова. Чи може за все скоріше бійка чи як там у дівчат зазвичай? Алекса я не побачила, Ніка втекла з Ендрю. Сама. Підійшла до місця зустрічі. Нікого не має. Озирнулася. Біля кафе через дорогу стояла чорна машина. Я почула кмихання і повернулася.
Напроти мене стояла Медісон з подругами, я почула ззаду шурхіт. Мене оточили з різних сторін.
- Ти ж не думала, що так просто будеш з Алексом? - засміялася Медісон. - Новенька закохалася в популярного! Чи як у фільмах хлопець звернув на сіреньку мишку. Мишка з дредами. - всі засміялася.
В таких випадках дівчата починають труситися і плакати, але не я. Ми стояли біля сараю, в якому були заховані речі для прибирання. Цей невеличкий одноповерховий будинок притулявся до більшого приміщення - школи. Зазвичай там старшокласники курили.
- Ось вона! Я її знайшла! - промовила дівчина і на арену вийшли декілька здорових мужика і в чорних кожаних куртках і темних брюках. Ох, невже це ті, що шукають мене?
-Де обіцяні гроші? - запитала Медісон. Один з них кинув чорний кейс в руки учениці. Дівчина зловила. Чоловіки дістали пістолети.
Обдивилася територію. Якщо розігнатися, то можна стрибнути на дах цього приміщення. А далі через стіни, як паук, залізти на школу. Я підскочила до одного з них і різко вибила пістолет з рук, дала по морді, підбігла до другого і повторила те саме, лише добавила і в пах. Третьому скрутила руку і швидко перекинула через себе. Потім підбігла до Медісон вирвавши чемодан з грошима з рук дівчини з словами: "Я рятую тебе!" і ще швидше побігла лізти на дах.
- Вона втікає! - почулося знизу. Чоловіки вже прийшли до себе, а Медісон в шоці стояла. Вони почали стріляти, а я намагалася ухилятися. І зарази з якогось разу попали. В плече. Аж тут Я почула тікання. Залізши не стіну школи, почала дряпатися наверх.
- Дівчина на стіни школи! - почулося звідусіль. Учні почали збиратися групами, щоб подивитися на це середовище.
Тим часом, Алекс стояв біля своєї шафи, і наводив в ній порядок.
-Що це за крики? - до хлопця підійшов Сем.
-Не знаю! - Алекс відірвався від заняття.
Якась дівчина пробігала мимо, і Сем її зупинив.
-Що за гам? Що сталося?
-На стіні школи якась дівчина висить! Наче з нашої школи. З червоним волоссям. З дредами. Якісь чоловіки в неї стріляють. В неї чорний чемодан.
Хлопці перезирнулися і поспішили на подвір'я за школяркою.
-Що вона робить? - запитав Сем, намагаючись підібратись ближче.
- Вона що з чемоданом? - здивувався Алекс.
Хлопець подивився на школу і зрозумів, що та учениця то Джо.
І ось дівчина на даху школи. Четвертий поверх. Щось з чемодоном робить. Розуміє, що це без сенсу. Дивиться вниз. Наче когось вишукує. І тут різко кидає чемодан вверх. Чується вибух. Від сумки залишилися лише чорні міні-частинки.
Я залізла на дах. Плече нило. Та мені зараз не до цього. Відкриваю чорну сумку. Декілька тисяч купюр. Я беру їх в руки і протягую до сонця. Справжні. Кладу в кишеню. Залишилося ще дещо - бомба. Одна хвилина. Три різні проводи. Червоний, синій і зелений. І який рвати? В кишені піджака знайшла кусачки для нігтів. Схоже, що забула викласти вдома. Нічого, теж підійдуть. Три кольори. Я закрила очі і навгадки порізала один з них. Синій. Не підходить. Червоний. Нічого не відбувається. Зелений. Нуль реакції.
Серце забилося швидше. Це пастка. І зарази ж знали, що буду спасати! 30 секунд. І що робити? Хоча б Медісон не померла. Зате помру я. Ну я в будь-якому випадку це зроблю. З такими ворогами це раз плюнути. 20 секунд. Подивилась вниз. Серед учнів побачила Алекса, наче його шукала. Той наче зрозумів, що я за ним спостерігаю. Вибач. 10 секунд. Що я роблю? Чортовий адреналін. 5 секунд. Я кидаю чемодан вверх. Наді мною чується вибух.
Чоловіки не стріляли. Я висунулася, показала їм непристойний жест. Ось так вам! Вони стрільнули. А тепер можна тікати.
Я розігналася і побігла по даху. Чоловіки знизу за мною. Вони бігли, розштовхуючи учнів руками. Майже всі не витримували такого хамства, і падали на траву. Алекс, який побачив цю біготню, помчався слідом за ним. Сем за ним не відставав.
З 4 поверху стрибати далеко. Та я побачила дах на 2 поверху. Це був актовий зал. Чудово. Я стрибнула вниз, перекрутившись головою, і не зупиняючи темп побігла далі. В кармані я замітила палицю Бо. Зупинилася. Як вона маленька, то може влізти куди завгодно. Але коли велика... Я натиснула, і палка в розмірах подовжилась. Фух. Спокійно. Відійшла назад. Покрутила її в руках. Хм. Я розбіглася, і поставивши палицю вертикально, стрибнула вниз перед тим зробивши сальто. Круто! Чоловіки вже біля мене. Розважимося, а хлопці?