Глава 8

Після цієї гонки ми нікуди не поїхали. Та і куди їхати на ніч? Хіба що на навчання. Та після цього навряд чи і я і Алекс будемо спроможні сприймати адекватно інформацію. Тому зараз ми сиділи на горі, роздивляючись Лас-Вегас. Сонце майже сховалося за горизонтом, наче втонуло в будинках. 

Приїзд в Лос-Анджелес, школа, подарунок Сірого, знайомство Ніки з моїми друзями, гонка з подругою, зустріч з Алексом і його ревнивою подругою, яка мені розбила ніс, несподівана допомога на хімії, типу побачення, мама в лікарні, поцілунок(?), секрети, мама не моя мама, історія вбивства моїх справжніх батьків, знову поцілунок, історія нападу на Шарлотту (мама), втеча, супер-перевдягання, гонка, геніальний план з вантажівкою (подякувати чи що вантажівці?), мене трішки придавили, спасіння мене Алексом і на останок захід сонця з ним. І це все за за 2 дня. І то більша частина була сьогодні. От скажіть, і як після цього заснути?

В рюкзаку задзвонив смартфон. Я потягнулася за ним і включила гучномовець.

- По-телевізору в новинах передавали, що сталася аварія і близько 10 автомобілей врізалися в грузовик, одне авто - в будинок і так декілька катастроф! - незначним тоном доповіла Шарлотта. - Твоїх справа рук і цього красеня?

Я ледве не почервоніла. Тепер мама буде думати, що я з ним зустрічаюся. 

-По-чесному, ідея Джо, це вона все придумала. - пояснив Алекс.

- Воно і видно! - почулося зітхання. - Вона майстер в цьому. - Ось тут я вже здивувалася. У Шарлотти було нейтрально-негативне ставлення до цього. Їй не подобалося те чим я займаюся, проте жінка дозволяла.

-В чому саме? - не зрозумів хлопець.

-Там де адреналін може максимально підскочити вгору!

Я не наркоман, хоча пробувала, діло не пішло, не алкоголік, бо якби немає 18 років та ще немає, та і 21 ще не стукнуло, не курю, хоча маю можливість. Можу так декілька разів, але щоб розслабитися, або у своїх за компанію. А так особливо ні. Ну а гонки, то діло мені здається сімейне. Бо батько, судячи по моєму видінню з його смертю по манері водіння є професійним гонщиком. Сірий теж цим займається. Ну мама схоже, що не любить це. Бо ті двоє видно що шаленіють, як і я від швидкої екстимальної їзди. Ось тут я пішла більше в папу. Хоча від мами в мене теж що є. І не лише кишеньковий годинник, який вона мені передала. А що в душі, в середині.

-Слухай, не гони машину тут! - промовила я. У гонщиків теж є свої фразочки! - Скажи, де переночувати можна? У тебе можна? Чи після того, як... - Я не закінчила. Просто не знала як правильно сформулювати далі. Ота бійка і перестрілка, після того як я поїхала в інше місто.

-Будинок вільний. Трупів немає. - дозволила Шарлотта.

-А тато? 

-Його зараз не до цього.

-Напивається? - Я печально зітхнула.

- На диво ні. Сказав що кинув. Не знаю настільки це багатообіцяюче... - мама заокруглила очі. Зрозуміло.

-В школу завтра не йдеш?

- Ми все одно не встигнемо. А їхати цілу ніч заради неї, щоб потім спати на уроках,  якось...-подав голос Алекс.

- Та добре, все їдьте в будинок, а то стомилися. Сьогодні був важкий день! - Не то слово!

Ми швидко зібралися і поїхали. Мотоцикл я завезла в магазин. Мак сказав, що можна брати, коли завгодно байк, і він ще один схожий привезе в Лос-Анджелес. Я кивнула. Той теж буде моїм. Круто!

Будинок зустрів помітно, але холодно. Добре, коли я збиралася їхати в Лос-Анджелес, не всі речі забрала. Відчувала наче повернуся назад. Вийшовши з машини, пішла відчиняти двері. Чисто. Свіжо. Прохолодно. Немає ніде крові, ні органів. Обідній стіл лише поміняно на свіжий, та і тарілки нові разом з склом, що в шафах.

Після цих видінь точно не засну! Одне діло подивитись збоку, а друге - прийти сюди в реальності, де все це відбувалось. Живіт потребував їжі. Алекс роздивлявся будинок.

-Будеш їсти?

- Так! - признався хлопець. - Давно не їв.

Ми вирішили не грузити шлунки важкою їдою, тому повечеряли по-легкому. Творог, кефір і молоко. Хто з чим! Спати я лягла в своїй кімнаті, Алекс - у батьківській. 

Казала, що не буду спати! Як закрию очі, так і почнеться! Навіть рада, що у моєму секретному місці є пляшка червоного вина. Це теж особливо не допомогло, випила лише один стакан, все інше заховала, але хоча б не так божеволіла.

Спочатку я просто лежала. Потім рахувала баранів, згодом вони самі себе рахували, бо розуміли, що діло безтолкове. Пізніше лежала вниз головою на ліжку, сиділа в позі лотоса і медитувала. Останнє взагалі не допомагало, бо думки так і норовили вискочити з голови і розірвати її. Через кілька хвилин я від безнадії билася головою об стіну. Та схоже що не одна я не спала. Почула стукіт. Спочатку я злякалася, хто ж це міг бути, а потім згадала, що крім мене є Алекс. Відкрила.

- Не спиш? - промовив він. Я помотала головою. Хлопець зайшов. Хоч була і темрява, але я могла розгледіти лише штани. Схоже, що взяв у батька. Ооо, цього добра там повно! Лише штани без футболки. Босий. Я ж спала у піжамі з шортами з намальованими анімешними усміхненими каутусами. 

Кактуси - це святе. Я любитель кактусів. І схоже, що я не лише колір їх прийняла, бо була зеленою, але й колючки з сарказмом. Вся я.

-Теж не спиться? - Я сіла на ліжко.

-Заснеш після цього! - хлопець сів біля мене.

Я відчула як його рука доторкнулася до мене.

- Ти що робиш? - Я вражено на нього подивилася.

- Ти мені подобаєшся! - зізнався він. Я закрила очі. Так стоп. Був поцілунок. І я на нього відповіла. Значить він якби подобається, але я це не визнаю. Його гарячі руки чіпати мої щоки, очі, губи, підборіддя, шию і ще нижче і нижче. Що я хочу? Організм би сказав: "Бігом спати!", але я вже намагалася.

Та і по-чесному Алекс не був таким і жахливим. Ну наприкінці хоча б. Не сказати, що мій тип, але підходить. Наче нас щось з'єднує, об'єднує, тягне один до одного. Не лише його, але й мене! Я подивилася на нього. Той зосереджено виводив візерунки на шиї, на плечах, щоках, біля грудей. І раз-одна ламка майки спала вниз. Я аж затамувала дихання, що він робить?