Глава 7

Я опинилася в будинку. Минулої мене не було. Я роздивлялася хату, все я завжди. Хіба що може пусто, мене не вистачає. Згодом у вітальню спустилася мама. По-чесному після тієї розповіді вже не знаю як її називати чи то мамою, чи то Шарлотою Джонс. Жінка підійшла заварити собі каву. Пізніше прокинувся і папа (Я вже заплуталася!). Це після того як вони посварилися, він був п'яний, вона його чекала і терпіла.

-Як голова тріщить! - чоловік тримався за голову, спускаючись вниз.

- Ти так завжди кажеш, не треба було називатися тоді, Джейк! - заперечила Шарлотта, сидячи за столом, і п'ючи ранішню каву.

- Ти права! - Джейк підійшов до умивальника і всунув голову під холодний кран.

-Іди краще в душ! А то ще прибирати. - порадила мати. Чоловік чмокнув її в щоку і пішов.

-Я з сьогоднішнього дня кидаю пити! - почулося у відповідь.

- Ти так і вчора і позавчора казав, постійно до тогож. А діло так і не зрушилося з точки. Там напевно корінь в мозок вліз! І глибоко сидить, зараза! - добавила мама.

-Цього разу точно кину! - промовив Джейк.

-Ну давай, давай. - зітхнула мама, а потім гучніше добавила вже своєму чоловіку. - Удачі!

Настала тиша. Та тривала вона не довго. У двері постукали. Хто ж це міг бути? Жінка пішла відчиняти. У дверях стояли троє чоловіків в капішонах. Одяг чорний, очі сердиті, погляд серйозний.

-Хазяйко, до вас можна? Ми шукаємо одну дівчину. По опису живе у вас. - промовив один з трьох, роздивляючись папір. Напевно, головний. На папері була намальована я в машині на гонках.

-Заходите! - згодом промовила мати.

- Це була моя найголовніша помилка! Та й навіть якби це не зробила все одно мене побили, а може і вбили. - пояснила вже в реальності Шарлотта. - А на початку вони були такі виховані і культурні...

Чоловіки зайшли в будинок, його роздивляючись.

-Хазяйко, а можна в тебе випити кави, будь ласка! - сказав один що з шрамом на щоці. 

-Звичайно! Зараз зроблю!

Як тільки мама пішла до кухні ці троє швидко розділилися. Один залишився знизу, роздивляючись тут, двоє пішли нагору.

-Немає її тут! - почулося згодом.

-Тут теж! Наче й не було!

-Дідько! - відповів головний. Всі знову зібралися разом.

-Слухай, хазяйко, де Джо?

Шарлотта повернулася, здивувавшись.

- Не знаю!

-Я питаю, де Джо? - головний підійшов до неї ближче. Та лише мовчала.

-Питаю останній раз, де ця червоноволоса з дредами? - головний дістав пістолет з пазухи.

Мама аж затихла, не очікувала вона він них. Та і так зрозуміло. Один був з шрамом на щоці, другий - з тату вовка на віску, третій - з маскою чорною. Агресивні хлопці!

Я підійшла до неї і побачила, як вона тримає за спиною ніж. Одна секунда, дві, п'ять, десять!

- Не знаю! 

Бух. На футболці з'явилася червона пляма на животі зправа.

-Ах ви так! - і жінка різко кинула ніж. І попала! Одному в ногу. Тому що з шрамом. Той застогнав.

Головний знову стрільнув, але Шарлотта різко відскочила, захопивши з собою ножі. 

Блонда з розпущеним коротким до плечей волосся, сірі очі, розлюченість і сміливість. Ось що я побачила в Шарлотті. Іще кидок. В ціль! Цього разу в плече з тату. З маскою той лише засміявся.

-А де твій чоловік! Невже у ванні заховався? Джей здається? - промовив той.

- Не чіпай мого коханого! - мама вискочила з своєї схованки - стола. Почувся вистріл. Пуля потрапила майже біля серце. Та жінка не зупинилася. Вона помчалася на головного. Бах! Хрясь! Чоловік її кинув до тарілок, і ті розбилися на шматочки.

-Все добре? Я чув вистріли! - почувся голос Джейка з відкритої ванної.

- Любий, все добре. То я дивлюся фільм. - прохрипіла Шарлотта.

-Ну добре! - двері зачинилися. Фільм, значить!

-Ох, яка чудова кохана! - засміявся той, що з шрамом. - Як мило захищаєш свого чоловіка. - І він пішов на другий поверх. Хвилина, друга, третя - тиша. Аж тут ба-бах! І Шрама викинуло з 2 поверху. 

Да І так викинуло його, що той впав на обідній стіл, зламавши його навпіл.

- Диявол, а він застрахувався! У нього у ванній була зброя! - застогнав чоловік і відключився.

З ванни вийшов Джей у спортивному сірому костюмі і з двома автоматами Калашникова.

-Пока, с*чки! - і почав стрільбу. Головний заховався, а от іншому з тату не повезло. Я нарахувала близько 30 вогнестрільних ран. Вмер моментально.

Та головний наблизився до Шарлоти і з усієї сили наступив на ногу. Почувся хруст. Да і мамі і так було вже гірше нікуди, бо уламки скла вп'ялися в шкіру. А тут ще й це. Чоловік підняв її однією рукою ледве душивши її. 

-Клади зброю на підлогу і підсунь мені її!

Джейк аж оторопів. Проте він повільно зробив, що йому сказали. Та тут отямився Шрам. Він схопив ногу тата, і той впав на підлогу. Почалася бійка. Головний взяв Шарлотту за шию і декілька разів вдарив по стіні. Да і для значного враження ще розмазав головою мами по стіні. Так що все. 

Та Джей все розрахував. Він дав Шраму по носу ногою, зламав одну руку йому а потім задушив його. А згодом дістав пістолет і стрільнув. І ось чоловік зменшив силу і впав, захопивши з собою Шарлотту. Джейк підбіг до неї, але та була без свідомості. Почувся виклик.

-Алло, швидка! Тут троє трупів, і одна ранена! Диктую адресу...

Все, видіння закінчилося. Я відкрила очі і подивилася на Шарлотту. Почувся дзвінок.

-Алло! Ага. Ага. Добре. - Шарлотта закінчила говорити.

-Тебе вже шукають! - промовила мама.

-Вже! За мене не переживай. Їдь з цим милим хлопцем назад в Лос-Анджелес! Ніде не зупиняйся! - Він мені ще не хлопець, а друг чи що? Хоча як пояснити поцілунки?

-Але як ти дізналася куди я їду? - здивувалася Я.

-У мене свої зв'язки! - підморгнула Шарлотта. Вона зняла з себе кулончик і віддала.

-Тримай! Це твоє! - і протягнула. І я відразу впізнала. Це був кишеньковий годинник, що перед смертю мені віддала моя справжня мама. - А тепер біжи!

Ми почули шум машини за вікном і я встала. Шарлотта показала рукою, щоб ми спішили, і ми вийшли з палати.