Глава 6

І що означає? Мені розіграли? Де сховані камери? Моя мама, навіть не зрозуміло чи взагалі мені кимось є.

Алекс, вислухавши мене, сам стояв в шоці. Я без поняття що робити просто пішла кудись.

Я стою біля автомата кави і чекаю поки зробиться капучіно. По-чесному, то треба зайти в палату і поговорити з Шарлотою Джонс. Втікати було тупо. Зазвичай, я в проблеми окунаюся з головою, а тут вирішила втекти. Алекс мене знайшов через декілька хвилин.

-Будеш каву? - нейтрально промовила я, почувши кроки хлопця.

-Давай! - Я поклала гроші в автомат, перед тим забравши своє питво.

Поки Алекс розбирався з вибором, я з рюкзака дістала маленький пакет маршмелоу, розірвала її і посипала в стакан. Те саме запропонувала і Алексу, той згодився. От все роблю, лиш би не йти в палату говорити! Ми повернулися назад, проте я рішуче в кімнату не заходила. Розсівшись на стільці, водила пальцем по стакану і думала. А потім різко встала, поставила непочату каву на стілець, і навіть не подивившись на Алекса, зайшла в палату.

Шарлотта Джонс напівсиділа, наскільки їй дозволяв її стан. Я зупинилася в дверях. От чого я боюся? Вона ж не з'їсть мене? Зітхнула і підійшла до ліжка.

- Ти так раптово втекла, що я навіть нічого не встигла тобі сказати. - промовила Шарлотта. - Я хочу тобі все пояснити. Та і ти вже доросла, щоб все зрозуміти. Проте якщо на початку в тебе є запитання, то задавай зараз, я на всі чесно відповім.

Ого, яка різко! Та і які в мене запитання були? Були звичайно, проте які задати?

- Тебе тато так побив, що ти в лікарні зараз лежиш? - я подивилася на Шарлотту.

- Ти здивуєшся, але це не твій батько! - Опа! Оце новина! А хто ж?

- Чому коли я питала Грейс Янг, то сказали, що такої немає, хоча вона моя мама? І чому ти Шарлотта Джонс? - тепер це були найголовніші запитання, які мене цікавили.

Мати тільки зітхнула і почала розповідь.

-Грейс Янг - моя давня подруга. Проте її вбили, коли тобі не було ще і року. Ти сиділа в дитячому кріслі і все це бачила. Вони прийшли не відразу... 

Голос поступово затих і я уявила картину. Ну як уявила, вона в мене часто виникала уві сні. Я була або кимось з героїв, або привидом що за цим спостерігав. Хто ж знав, що це реально.

Я стояла в лісі біля будинку. Біля будинку знаходилася машина, набита різними сумками. В хаті було тихо. Я зайшла. На першому поверсі нікого не побачила. Не дуже особливо і шукала. А вже на другому...

На вулиці була осінь, яка повільно переходила до зими. Листя кружлялося в завірюсі, хоча снігу ще не було. Дерева цвіли буйним сяйвом. Жовтим, оранджевим, червоним, де-не-де зеленим. Листки так і манили їх зібрати. Ліс. Будинок. 

Я відкрила одні двері. В маленькій кімнаті лежала колиска, в якій сиділа дитина. Обличчя було злякане. Куди ділася мама? Проте в кімнату згодом зайшла жінка. Грейс Янг. Вона була одягнена в дорожній костюм: великі потерті джинсові штани, біла футболка, зверху була накинута куртка і в чоботях. Фіолетово-синє волосся було розпущене і хвилями падало на плечі. На плечах висів рюкзак. На ключицях можна було побачити трьох великих ластівок і одне маленьке ластів'ятко, які летіли вверх. Очі в мами були різного кольору. Напевно, гетерохромія. Одне око було світло карим, інше - зеленим.

Грейс підійшла до дівчинки. Маля вже було одягнена в дорогу. Знизу почувся тупіт, а потім крик.

-Грейс, ти довго ще? Речі вже складені лежать в машині! - це був голос батька.

-Йду! - залунало у відповідь. Мати взяла свою дитину на руки і вийшла з кімнати.

Тато стояв у вітальні І чекав.

-Де Сергій? - Грейс підійшла до чоловіка. Той поцілував її і дівчинку в щоб і відповів:

-Говорив, що скоро буде. Ну ти ж його знаєш! Любов до адреналіну, гонки... - і чоловік посміхнувся.

- Кріс, мені здається, що його ця любов до добра не доведе. - Жінка промовила коханому.

-Я знаю, в кого Джой така виросте! - люб'ячо відповів Кріс.

-Та йди ти! - Грейс ігриво штовхнула Кріса за плече, тримаючи при цьому дитину. Дівчинка при цьому спала.

Так що, виходить це мої справжні батьки. Я подивилася на батька. У того була руда борода, та й сам він був рудим. Наче Ніка. Хоча Ніка була пофарбована, такий колір волосся не був для неї природним. Очі сині-сині, наче тихе море. Був одягнений у чорні брюки, червоно-чорну сорочку в клітинку і куртку чорного кольору. Сам був в кросівках. Волосся коротке розспатлане, на вісках вибрито. З-поміж куртки виглядала тату дракона. Тепер це точно мої батьки. В кого ж така донька пішла?

Тато пішов до машини, мама з маленькою мною за мною, я за ними. Тато сів на місце водія, мама до нього, а дівчинку вона посадила ззаду в дитяче сидіння, я швидко сіла біля неї. Ключ повернувся, двигун включився і машина поїхала. Цікаво, куди вони їдуть? Та коли батьки звернули на головну дорогу, почався треш. Раптом з-під дерев виїхали декілька тачок. Вони обступили машину.

-Нам не втекти! - почувся наляканий голос мами. Я поклала свою руку на її плече, щоб заспокоїти. Схоже на те, що вона це відчула і доторкнулася своєю рукою до мене. І посміхнулася.

-Нічого, прорвемся! - промовив тато. - Кохана, тобі це не сподобається, але тримайся!

Кріс натиснув на педалі і поїхав швидше. Прислідувачі теж прискорилися. Їх я нарахувала 8 тачок. З вікон деяких машин повисовувалися голови і почали стріляти.

-Вот, черт! - закричав батько, лавіруючи між кулями як міг. Проте частина з них все одно потрапляла в машину. Почувся тріск, заднє скло не витримало і вилетіло з панелі все потріскане.

-Джо! - закричала мама. Але маленька я не поранилася.

Дві машини, які були розташовані зліва і справа, почали нас давити.

- Кріс! - заверещала Грейс.

-Зараз, секунду! - чоловік уважно стежив за цим, а потім. - Поїхали! - І як тільки знову машини захотіли здавати нас, то Кріс прискорився і ці машини врізалися один в одну і згодом вилетіли з дороги.

Тепер машин зменшилося. Почулася мелодія смартфона, і матір швидко взяла трубку, поставивши телефон на гучний зв'язок.