Глава 4

На уроці з хімії в нас була лабораторна робота. На столах стояли пробірки, колби, різні прибори і т.д.

Медісон теж була тут. Я хоч і не знала свою групу, проте можна було зрозуміти не з якими вона тусується. Роман Антонович так звали нашого хіміка показав на пустий стіл. Я зайняла тоді місце, 3 парта на середньому ряді. Алекс же сидів з Медісон біля вікна на 1 парті.

-Тема уроку: оксигеновмісні органічні сполуки. Будемо визначати групу: гудроксильну, карбонільну та карбонові кислоти. - промовив вчитель.

Не сказати, що це були нові для мене слова. Та схоже що прийдеться наздоганяти. Навіть не наздоганяти, а бігти галопом, як коняка. Я намагалася згадати, що я вивчала в Лас-Вегасі. Здається тільки почали вивчати цю тему. Чи то 2 чи то 3 урок. Ні тобі ніяких ні практичних, ні лабораторних. 

Алекс раз-у-раз повертався, щоб подивитися на мене. І схоже, що мою розгубленість він таки побачив.

-Романе Антоновичу! - промовив хлопець.

- Що таке Алекс? - повернувся вчитель.

-Новенька учениця, Джо, схоже не знає цієї теми. Чи можна мені до неї сісти, щоб пояснити все.

Хімік подивився на мене і запитав.

- Ти з Лас-Вегасу! - Я лише кивнула. - Мій знайомий, який там працює, підтвердив, що там програма відстає у школах. 

Хм, А я й не знала!

Добре. - згодом зітхнув він. - Сідай. - і тільки Алекс почав збиратися, як вчитель промовив. - Тоді будеш готувати Джой Янг до хімії сам. - той лише кивнув.

От зараза! Мене ж його подружка точно розчавить при наступній зустрічі! Я подивилася на Медісон, в її очах виблискувала блискавка. Зла, як черт!  Ух, як адреналін бушує!

Алекс сів до мене з задоволеним поглядом.

-Я тобі допоможу! -  я почула його тепле дихання біля свого лівого вуха. Він знущається. Коли він почав розкладати предмети на столі, почесала вухо. Як кліщ, їй Богу!

Далі хімія пройшла без пригод. Схоже Алекс добре знав цей предмет, бо постійно мене виправляв і допомагав. І постійно ліз. Коли урок закінчився, я швидко склала речі і пулею вискочила з кабінету. В коридорі налетіла на Ніку.

-Все гаразд! Таке відчуття, ніби від когось утікала!

Я озирнулася по сторонах, а потім добавила.

-Від Алекса і його ревнивої подружки.

-Сам підійшов чи ти?

-Я розфарбовувала балончиком шафу, а хлопець підкрався непомітно ну я і .... - і показала що зробила на Ніці.

-Ого! Так ти в ударі, подруго! 

- Так це ще не все!

- Та ну! - здивувалася Ніка. - Пішли, розкажеш що сталося. 

Ми пішли купили каву, а потім вийшли на вулицю і сіли на траву біля товстого дуба. 

- Так що сталося далі? - поцікавилася подруга, протягнувши мені капучіно.

-Я дала хлопцю салфетку, щоб він витерся. А потім відлетіла його подружка, Медісон здається, і розбила мені ніс.

-Ух! - Ніка почала роздивлятися мій травмований орган. - І що?

-Нічого. Я втекла у туалет. А потім прийшов Алекс вибачатися з ватою і перекисень вогнем. Рятівник, блін. І почав пояснювати, типу, що Медісон його ще любить, хоча вони місяць назад тому розійшлися. - підсумувала розповідь.

-Веселенько почався день!

-І не говори! Алекс запросив мене з собою погуляти. - зітхнула я.

-Побачення? - здивувалася Ніка ледве не подавившись латте. 

-Не дай Боже!

-Слухай, це ж твоя перша "прогулянка" з хлопцем. Треба виглядати ідеально.

-Ніко! - злякано затягла я.

-А коли ви йдете на побачення? - серйозно промовила дівчина.

-Після уроків. - та схоже це Ніку засмутило. 

-Ладно. - промовила вона. - Твоя взяла. 

На уроці фізкультури я знову була з Алексом. Тут групи постійно мінялися. В Ніки була мова. Я ж форму не брала, тому пішла шукати тренера.

Андрій Вікторович стояв і дивився за футболістами.

-Круті дреди! - раптово промовив чоловік.

-Спасибі! - здивувалася Я. На фіз-ру я зробила закручений хвіст.

-Я хотіла спитати відносно гуртків? - почала я.

-Хм. І що тобі подобається?

-Бокс, карате, фехтування. - відносно бейсболу то ще думала. Я в ньому не так хороша, як в інших.

-Лише ці троє? - запитав тренер.

-Думаю, так.

-Чудово. Після пари запишешся тоді. Я кивнула.

-Форми немає?

-Є, але я не знала, що буде фізкультура.

-Нічого. Посидиш тоді.

Я пішла на лавку. Що робити тут не знала. Але раптом прийшло повідомлення.

- Так ти, подруго, знаменитость. - написала Ніка.

-В якому це плані? - Не зрозуміла я.

-Зараз скину. - на екрані з'явилося наше перше знайомство з Алексом і Медісон. Відео. Бажання дивитися відпало в ту ж секунду. Вляпалась. Ну як завжди. Недалеко від лавки почула голос черлідерш, які відпочивали.

-Слухай, що Алекс знайшов у цій черноволосій. - почула голос блондинки. - Так іще з дредами.

-Вона ж сама справжня потвора. - промовила друга.

-Повидьоргуй ці нитки, і все буде лиса. Без волосся. - і всі троє одночасно на мене подивилися, як на ворога. Схоже вся дівчача половина школи за Алексом сохла. Тільки Ніка його люто ненавиділа, а мене він не цікавив.

Ну все, з мене досить. Я піднялася з лавки і потопала до виходу. Але згодом почула крик.

-Обережно, м'яч! - я повернулася на звук і мені в обличчя влетів цей предмет. Перед очима з'явилися зірочки. Ух ти, як багато! Одна, дві, три! І я впала на землю!

Почула гупання ніг і переляканий голос Алекса.

-Я випадково!

-Треба віднести в медпункт.

-Я віднесу. Бо винен. - мене взяли на руки хлопчачі руки і відірвали від землі.

Страшенно болить голова. Схоже, що цей Алекс приносить лише одні проблеми. Щоб його! Я відкрила очі. Навіть не так. Я на силу ледве відкрила очі. Кімната розпливалася перед очима, люди теж.

-Вона отямилася! - почувся голос Алекса. Ух, проклятий! 

На голові опинилося щось тяжке і холодне. Лід. Трішки полегшало. Образи почіткішали. Переді мною сидів переляканий Алекс і стурбований лікар.

- Голова болить? - вона не болить, а після зустрічі з м'ячем розривається на шматки. Проте я цього не сказала. Лише злісно подивилася на хлопця.