Глава 3

Ранок був чудовий. Тому просипатися в тиші для мене було блаженством. Ніяких сварок. На годиннику було близько шостої ранку. Ух, як пізно. З батьками я прокидалася близько 5, а то і 4 години.

Привівши себе в порядок я спустилася на 1 поверх. Поки одягалася в домашній одяг в джинсові шорти з дирками і жовту футболку, до мене подзвонили. То була Ніка.

-Привіт, з дредами. Як спалося? Тиша та благодать? - промовила подруга.

-Точно. Ніяких ні криків, ні сварок, ні розбитого посуду. - розслабилася я. - А ти чого в таку рань дзвониш?

- Так школа.

-І для цього треба дзвонити у 6 годин?

-Не у 6 годині, а о пів-сьомої. - Ніби це щось міняє. - Ну добре, -  зголос промовила подруга. - Зустрінемося в школі.

Трішки про школу. Зараз закінчую 10 клас. Щоб закінчити школу, треба провчитись ще цілих два роки. Тому вирішила не запізнюватись. Бо необхідно було зайти до адміністрації відносно розкладу уроків та й інформації всякої. 

По-чесному я була без поняття, що носять тут, тому вирішила одягнути зелений в клітинку комбінезон-шорти з чорним ремнем і вільну кожану куртку великого розміру, в якій я закатала рукава. А також чорні капронові колготки і каблуки з високими туфлями під колір панчох. Я завжди носила якісь браслети на руках, тому сьогодні вдягла аж 6 різних штук. Нігті перефарбувала на чорний колір. Скільки я вже ті носила? А також нанесла темну червону помаду на губи, та нафарбувала очі легкими чорними тінями. 

З собою взяла чорний рюкзне, поклавши передусім декілька зошітів, а також ручки, плівці і т.д. З їжі я не знала, що брати, проте Ніка сказала, що їдальня дуже смачна, тому нечого не поклала. Хіба що воду!

На вулиці було близько 17 градусів тепла, яскраво світил сонце, тому надягла окуляри. Не сказати, що я хотіла всіх вразити, але схоже що в мене це вийде. Вигляд шикарний!

Я закрила ключами вхідні двері і помчикувала до мотоцикла. Подруга сказала, що буде чекати на подвір'ї школи. Була пів-восьма година ранку. 

На дорогу витратила 20 хвилин. Не знайшовши ніде Ніку, я пішла до директора. Постукала. Згодом зайшла. Невелика простота кімната, з мінімальною кількістю меблі. Просторно і зручно. Секретарка на мене подивилася як на якусь дику божевільну тварину.

- Новенька? - Я у відповідь лише кивнула. - директор чекає. - І показала на інший кабінет.

На табличці було зазначено, що директор це Олександр Данилович Мозок. Ну і прізвище! На мене так подивилася дівчина, ніби я це сказала в слух. Треба тримати язика за зубами. Але та лише посміхнулася і сказала:

- Ну він точно не сам його вибирав! - ми одночасно засміялися. Весела секретарка, точно здружимся. Я постукала у двері і згодом зайшла.

-Заходь, заходь! - поманив мене рукою чоловік і попросив, щоб я всілася напроти нього.

-Джой Янг! - наче уточнив директор, перебираючи документи. - Ось ваш розклад уроків. Але врахуйте у якій ви групі. - Олександр Данилович дав мені папір. На більшості предметів збоку була написана група.

Типу, математика (група А, група С);

Фізика (група Е, група D) 

- А що це за групи? - Я запитала.

- У нас в школі є розподіл на групи залежно від успіху, досягнень в гуртках. А також від спеціалізації. Наприклад, гуманітарій, математичні науки, біо-хімія, спорт. Проте це не означає, що група А - найрозумніша. Всього 5 груп. Так як у нас два класи, то уроки у нас змішані.

-А в якій я групі? - поцікавилася я.

-З твоїми досягненнями я вирішив відправити тебе у групу В. Там всього достатньо. Присутні всі спеціалізації. Все збалансовано.

-А які є гуртки?

-На фізкультурі хлопці займаються футболом, дівчата - черлідінгом. Є бейсбол, бокс, реґбі, фехтування і карате.

Це моє! Особливо останні п'ятеро,  виключаючи третє з них.

-Відносно гуртків, то тобі треба звернутися до тренера Андрія Вікторовича. - зауважив директор. - А так, то це все, що я хотів сказати. 

З цими словами чоловік випроводив мене з кабінету. Веселенько тут у вас!

Секретарка дала мені ключі від шафи, а також сказала його номер. 

До тренера я вирішила піти згодом, бо сьогодні у нас була п'ятим уроком фіз-ра. Жаль, що я не взяла з собою форму. Хоча б уточню відносно гуртків. До початку занять залишалося 20 хвилин. Дзвінок у 8:30.

Через кілька хвилин, до мене підсіла Ніка. Дівчина як і я навчалися в 10 класі.

- Ти від директора? - процокотіла подруга. - В якій ти групі?

Я витягнула папери. 

- Група В. А ти в якій?

- Група С. По-чесному тобі скажу, мені тебе дуже жаль. - промовила дівчина.

- Чого б це?

Ніка показала на натовп народу, які стояли біля машини того хлопця, який назвав мою хату крутою. Той щось захоплююче розповідав.

-Бо ти з ним будеш зустрічатися найчастіше.

-А по виду милий хлопець. А він у якій групі?  - дивлячись на нього промовила я.

-Ну може і милий, але в душі він справжнісінький диявол. У нього група А.

-А так і не скажеш!

-Бо ти з ним не вчилася! - відрізала Ніка, а потім вже спокійніше добавила. - До речі, який в тебе номер шафи?

-47.

-Ну хоча б тут ти будеш зі мною. Моя сусідська - 46. А в того 66. - Ніка на хлопця злісно подивилася. - Я постійно, коли приїджаю до школи, завжди дописую ще одну шестірку. 666 - улюблене число диявола.

Ух, яка злюка! Ми до дзвінка говорили. Раз-у-раз я помічала косі погляди того хлопця у нашу сторону. Та й інших школярів теж. По-чесному, мені було все рівно.

Перший урок - математика (Група В, група С). Простіше я і Ніка. Вчитель зустрів мене з посмішкою. Я розписалася в журналі і сіла на місце. А точніше поряд з подругою на першу парту справа. Подалі від дверей. 

-Доброго ранку! Як бачите у нас нова студентка Джо. Мене звати Даніель Русланович Новшак. - Я запитала його ініціали в зошит. - Сьогодні ми будемо вивчати інтервали. - І ніякого представлення, нічого такого не було. Я вже обожнюю цього вчителя.

Почула завивання. Видно, не всі любили математику. Я її просто обожнювала.