7. Непроханий гість

7 квітня, середа

Сашко

— Вибачте, що вчора так пізно потурбувала вашого батька, але я не могла чекати до ранку. — звернулася до Соні гарна брюнетка в діловому костюмі пісочного кольору. Вона перекинула одну ногу на іншу, продемонстрував червону підошву своїх “лодочек”. Сашко відзначив привабливу зовнішність Марти, якусь холодну та сувору красу.

— Все гаразд, я розумію. — Закивала у відповідь дівчина.

Він знав, як сильно хвилюється його подруга. Софія намагалася не подавати виду, що ця зустріч і подальша робота помічницею батька викликала в неї одночасно страх і захоплення.

— Ви працюватимете одна? — спитала Марта.

— Я буду виконувати всі доручення батька, поки він у лікарні.

Сашко бачив зі свого місця, як дівчина нервово м'яла пальці під столом, намагаючись заспокоїти себе. Через те, що Софія переживала, вона попросила його поїхати разом з нею. Дівчина розуміла, що клієнт буде не в захваті від зайвих вух, тому вмовила Сашка сісти за сусідній столик в кафе і прикинутися, що вони не знайомі. Чесно кажучи, витівка здавалася йому дурною, але він не міг відмовити своїй подрузі, навіть якщо вона намагалася втягнути його в відверто сумнівну історію.

— Ось обидві записки: нібито від мого імені та від імені мого брата. — клієнтка дістала з елегантної блакитної сумочки два конверти і передала їх Соні. Столики в кав'ярні стояли зовсім близько, один від одного й Саші було зовсім не важко підслуховувати їхню розмову.

Офіціантка підійшла до дівчат, поцікавившись, чи хочуть вони замовити щось ще. Він намагався не привертати зайвої уваги і не дивитись без зупинки на Соню, тому періодично відпивав із чашки какао і бездумно гортав стрічку Інстаграма.

— Список і детальну інформацію про всіх, хто бував у нас вдома останнім часом я надішлю вам після обіду. - Продовжувала співрозмовниця Соні.

— Чудово, дякую.

— У такому разі я не бачу сенсу чекати на мого брата. — Марта глянула на наручний годинник.

У цей же момент до кафе зі свистом під'їхав чорний ягуар. З машини вийшов молодий чоловік, якого Сашко одразу впізнав за фото і малюнком Соні. "У них там вся родина виграла в генетичну лотерею?" - подумав хлопець, розмішуючи цукор уже в другій чашці какао.

Тим часом високий брюнет в шкіряній куртці підійшов до столика, за яким сиділи дівчата.

— Доброго ранку, перепрошую, я проспав. — він широко посміхнувся, ростебнув косуху, що приховувала підтягнутий торс в темній футболці, і сів поруч із сестрою.

Сашко глянув на годинник: 12:33. "Нічого собі, проспав!"

— Соня, познайомтеся, будь ласка, це мій брат, Макс. Ви вже бачилися в офісі. — з ледь помітним роздратуванням, сказала Марта.

Сашкові не сподобалася реакція подруги. Вона поправила зачіску, зніяковіла і навіть трохи почервоніла. Макс же поводився впевнено, явно знаючи, яке враження справляє на дівчат. Близько 20 хвилин вони обговорювали деталі справи і весь цей час Соня не зводила очей із брата клієнтки. Сашко намагався не звертати на це уваги, але з кожною хвилиною самовпевнений мажор бісів його дедалі більше.

Марта постійно відволікалася на телефонні дзвінки, потім попрощалася та залишила заклад.

— Я можу вас пригостити? — спитав Макс, коли вони з Сонею залишилися наодинці.

— Дякую, ваша сестра вже пригостила мене. — дівчина зніяковіло посміхнулася. — І мені час їхати до тата, передати це все. - Вона показала на папку.

— Давайте я вас підвезу.

Сашу прямо перекосило після цієї фрази. Соня ж кинула розгублений погляд на свого друга і відповіла:

— Дякую, не треба. До того ж, ви ще не закінчили... снідати. — вона подивилася на страву, яку замовив Макс, і до якої не встиг навіть доторкнутися. — А я вже й так дуже запізнююся.

— Навряд чи хтось довезе вас швидше. - посміхнувся хлопець. Соня глянула на блискучий чорний кабріолет за вікном і погодилася з його думкою.

— Але я все-таки вже піду. Рада була знайомству. — на ходу відповіла вона і буквально побігла до виходу з кафе, ніби боялася, що Макс буде її переслідувати. Стоячи у дверях закладу, дівчина озирнулася на Сашка і показала йому поглядом, що чекатиме його біля машини, яку він припаркував на сусідній вулиці.

— Ти не дуже запізнюєшся через мене? — спитала вона, вже сидячи в старенькій Шкоді.

— Ні, у мене найближча зйомка лише о 3-ій годині. — Сашко повільно протискався через щільно заставлену автомобілями парковку. — А ти на пари встигаєш?

— Ну... Першу прогуляю. — винувато посміхнулася вона. — Я маю завести татові все, що мені передали.

— Ну, і як воно, бути помічником детектива?

— Дуже хвилююче, але мені подобається, прямо передчуваю якийсь екшен. — у голосі Соні відчувався азарт. — Ще й познайомлюсь із купою нових, цікавих людей.

—  Типу Макса? — скривився Сашко

— Чим він тебе так вибісив? Він поводився досить ввічливо.

— Нічим. - пробурчав собі під ніс хлопець.

— Тобі, між іншим, доведеться з ним працювати, якщо пройдеш співбесіду.

— У сенсі?

— Макс у раді директорів, син власника Diamond's Empire.

— О, це багато що пояснює. - Похитав головою Сашко. - І машину, і поведінку, і сон до 12-ої дня.

— Я зрозуміла, ти просто заздриш... — хлопець від несподіванки мало не випустив кермо з рук. — ...Заздриш, що хтось спить до 12-ої, а тобі доводиться вставати о 7-ій! — засміялася Соня.

Він полегшено зітхнув: "Це просто жарт, вона не помітила, що я ревную".

— Як бачиш, не всі ночами сидять за обробкою фоток, а потім увесь день кидаються на тих, хто спить. - продовжувала жартувати над другом дівчина.

— Або на тих, хто всю ніч бухає у клубах.

— Сашко, тебе що покусали бабусі під під'їздом? — із награним переляком запитала Соня.

- У сенсі?

— Ну як ще пояснити те, що у свої 23, ти так не любиш тих, хто ходить до клубів і спить до обіду?! Скоро почнеш обзивати перехожих наркоманами та повіями!