Глава 5: У пастці розкоші

Анна стояла перед величезними скляними дверима ресторану «DeLuxe» і нервово стискала клатч. Усередині виблискували кришталеві люстри, по залі плавно рухалися офіціанти в ідеально випрасуваних формах, а відвідувачі виглядали так, ніби вийшли зі сторінок модного журналу.

— Боже, що я тут роблю? — прошепотіла вона собі під ніс.

Якби не повідомлення від Стефана, вона б нізащо не прийшла. Але цікавість перемогла.

Зітхнувши, вона рішуче зробила крок уперед.

— Добрий вечір! Ви на бронювання? — запитав чоловік у строгому костюмі біля входу.

Анна ніяково поправила сукню.

— Ем… Мене запросили.

— Ваше ім'я?

— Анна.

Офіціант швидко перевірив список і кивнув.

— Будь ласка, проходьте. Пан Стефан уже чекає.

Анна не встигла здивуватися, як її впевнено провели через зал. І ось вона нарешті побачила його.

Стефан сидів за одним із кращих столиків, розслаблено відкинувшись на спинку стільця. Чорний костюм, ідеально укладене волосся, легка усмішка. Він виглядав так, ніби народився в цьому ресторані.

Анна сіла навпроти, склавши руки на столі.

— Ну? Що це все означає?

Стефан ледь помітно посміхнувся.

— Що саме?

— Чому я тут? Чому ти так загадково мене запросив? І що це за місце?

Стефан відкинувся на спинку стільця.

— «DeLuxe» — один із моїх ресторанів.

Анна кліпнула.

— Твоїх?

— Так. І ще кількох десятків у Києві.

Вона ледь не захлинулася.

— Ти жартуєш?

— Ні.

Анна застигла, намагаючись усвідомити почуте.

— Тобто… ти власник цієї розкішної мережі ресторанів?

— Ага.

Вона на кілька секунд замовкла, а потім різко відкинулася назад.

— Отже, коли я облила тебе кавою, це було не просто якогось бізнесмена в костюмі, а власника ресторанної імперії?

— Ну, технічно так.

Анна простогнала, закривши обличчя руками.

— О Боже. Я приречена.

Стефан усміхнувся, але не глузливо, а якось тепло.

— А тепер ти розумієш, чому я сказав, що можу допомогти тобі дізнатися більше про бізнес?

Анна повільно опустила руки й підозріло звузила очі.

— Ти щось задумав. Кажи вже.

Стефан трохи нахилився вперед.

— Я пропоную тобі дещо цікаве. Ти хочеш навчитися керувати власним закладом? Тоді влаштуйся в один із моїх ресторанів. Не як офіціантка, а як стажист в адміністратора. Будеш бачити все зсередини.

Анна розгублено кліпнула.

— Ти серйозно?

— Абсолютно. Це твій шанс отримати досвід, про який інші тільки мріють.

Анна замислилася. Це була пропозиція, від якої дійсно важко відмовитися.

— Але чому ти це робиш?

Стефан на секунду затримав погляд на ній.

— Бо мені цікаво, чи справді ти зможеш здійснити свою мрію.

Анна відчула, як у грудях з’являється дивне тепло.

— Ну що, ти готова спробувати? — запитав він.

Анна зробила глибокий вдих.

— А чому б і ні?

Стефан усміхнувся.

— От і добре. Тоді почнемо завтра.

Анна відчула, що її життя щойно кардинально змінилося. І вона була абсолютно не готова до того, що чекає попереду.