Глава 2: Кавові борги

Анна все ще стояла перед незнайомцем, який тепер красувався з мокрою плямою на футболці. Це була не просто пляма — це був справжній кавовий витвір мистецтва, що розтягнувся від грудей до самого низу.

Чоловік спокійно глянув на себе, а потім підняв погляд на Анну.

— Ну, якщо це ваша особлива техніка знайомства, то мушу визнати — вона ефектна.

Анна нервово засміялася, відчуваючи, як щоки починають палати.

— Я… е-е… я просто вирішила додати трохи кольору у ваш день. Кава — це ж тепло, затишок… І, схоже, мій внесок у ваш гардероб.

Він схрестив руки на грудях, ніби оцінюючи ступінь збитків.

— Виходить, я тепер живий рекламний щит вашої творчості?

— Щось таке… — Анна видихнула, намагаючись не втратити залишки гідності.

Чоловік зітхнув, потім усміхнувся і трохи нахилив голову.

— Що ж, якщо ви справді хочете загладити провину, є один варіант.

Анна швидко закивала.

— Так, звісно! Я заплачу за хімчистку! Чи… можливо, куплю вам нову футболку? Хоча, мабуть, це буде дивно…

Він підняв руку, зупиняючи її панічний потік слів.

— Запросіть мене на каву. Але цього разу — без душу з еспресо.

Анна кліпнула, на секунду зависнувши. Це жарт чи справжня пропозиція? Але чоловік чекав відповіді, з піднятою бровою та легкою усмішкою.

— Домовились. Але за умови, що ви не сидітимете навпроти — це зменшить ризик повторного інциденту.

— Гаразд. Тоді ходімо, доки я остаточно не перетворився на кавовий фонтан.

І вони рушили до прилавка, де цього разу Анна вирішила бути максимально обережною… хоча, знаючи її, це не давало жодних гарантій.

Анна нервово зітхнула, поки вони чекали своє замовлення. Все ще не вірилося, що вона буквально одним махом вилляла на незнайомця своє еспресо. Це ж не лате, не капучино, а концентрований напій, який люди п’ють маленькими ковтками, а вона влаштувала йому кавовий «душ».

Стефан (а поки що для неї просто «чоловік у мокрій футболці») стояв поруч, ніби нічого не сталося. Його спокій її дратував.

— Що будете пити? — запитала вона, намагаючись загладити провину.

— Щось менш агресивне, ніж попереднє еспресо, — сказав він, усміхаючись.

— Можливо, чай?

— Я не настільки злякався. Просто зробіть вибір, який не передбачає контакту з моїм одягом.

Анна закотила очі й замовила їм дві чашки американо з молоком. Це був компроміс.

Коли вони сіли за столик, вона нарешті наважилася представитися:

— Я Анна. І я не завжди така… небезпечна.

Чоловік узяв чашку в руки, відчувши аромат кави.

— Стефан. І я не завжди приймаю еспресо у формі обливання.

Анна пирснула від сміху.

— Ну… цього разу постараюся не робити сюрпризів.

Вона обережно підняла чашку й зробила ковток, поки Стефан уважно спостерігав за нею.

— Тест на координацію?

— Тест на надійність. Якщо витримаєте три ковтки без пригод, я офіційно пробачу вам.

— А якщо ні?

Стефан удав, що задумався.

— Тоді оберете мені нову футболку.

Анна хмикнула.

— Хитрий план, пане Стефане. Але вам не здається, що я й так зробила ваш день цікавішим?

— Ще і як. І це мене трохи лякає.

Вони обоє розсміялися.

Анна не знала, як складеться цей день, але вона точно не шкодувала, що облила його еспресо… хоча, можливо, наступного разу варто бути трохи обережнішою.

Як вам нова книга!? Цікава ваша думка!