Глава 1: Кавова катастрофа.

Дорогі читачі!

Вітаю вас у моїй новій книзі "Дівчина з ароматом кави".

На вас чекає легка, романтична історія з нотками гумору, непередбачуваними поворотами та щирими емоціями. Це розповідь про несподіване кохання, яке народжується серед аромату кави, незручних ситуацій і доленосних зустрічей.

Готуйтеся сміятися, переживати та закохуватися разом із героями!
P.S. Опис, характер, вподобання та хобі, деякі моменти з життя героїні взяті з реального життя. Адже автор описує себе! Хоча події книги — повністю вигадана історія, деякі курйозні моменти взяті з реального життя. А головна героїня має багато спільного з автором!

 

Анна стояла біля прилавка кав'ярні, затримавши погляд на скляній чашці, що видавала приємний аромат свіжозвареного еспресо. Здавалося б, нічого складного — просто звичайний ранок, пів години для себе перед тим, як почати день з купою справ. Але в її голові все крутилося навколо того, як вона може переробити ще одну невикористану кофту в новий товар для свого онлайн-магазину, а також, як швидше впоратися з тим нескінченним списком завдань.

Анна намагалася тримати чашку в руках рівно, адже подумала, що сьогодні до неї саме та удача, коли день може бути справді спокійним і без інцидентів. Вона крокувала до столика, перевіряючи, чи є вільні місця, щоб хоча б хвилину насолодитися тишею. І в цей момент сталося те, чого вона так намагалася уникнути: її нога зачепила за ніжку стільця, і чашка з кавою миттєво вирушила в подорож. Вона навіть не встигла вимовити «О, ні!» перед тим, як чашка набрала швидкість і з неймовірною точністю потрапила просто на чоловіка, що стояв біля столика.

Гарячий напій розлетівся по його штанах, стрибнув і  залишив великий слід на білосніжній брендовій футболці.  Вся сцена нагадувала не більше, ніж катастрофу у стилі старих комедійних фільмів.

Анна застигла на місці, дивлячись, як це сталося. Її перше відчуття — це, звісно, шок. Але за ним відразу прийшло відчуття невимовного сорому. Її серце забилося так швидко, що здавалося, воно ось-ось вибіжить з грудей. Вона просто стояла і дивилась на цей хаос, абсолютно не знаючи, що робити.

— О, чорт! — вигукнула вона, майже благаючи вибачення навіть не перед ним, а перед всесвітом за те, що вона саме тут і зараз скоїла таку помилку.

Чоловік, зрозуміло, не розгубився. Він не був схожий на того, хто миттєво підніме голос, розгнівано подивиться чи почне дорікати. Він лише усміхнувся, не дивлячись на те, що виглядав як чоловік, що потрапив у пастку, яку хтось для нього приготував.

— Чудово, просто чудово! — сказав він, немов справжній майстер комедійних ситуацій. — Я завжди знав, що така "кавова магія" колись відбудеться. Думав, я буду в центрі публічної акції, а не "жертвою" цієї кавової революції.

Анна підняла очі, відчуваючи, як її обличчя червоніє, але це було не від спеки кави, а від глибокого почуття сорому. Їй не хотілося більше перебувати в цьому моменті. Вона побачила, що цей чоловік спокійно і з гумором реагує, але її невпевненість все одно перемагала.

— Це не так я це собі уявляла, — відповіла вона з відчаєм. — Я... я просто хотіла випити каву, а не зробити зі своєї кави інцидент року.

Вона схопила першу серветку, що потрапила під руку, і почала терти пляму на його футболці. Це виглядало настільки безглуздо, що вона навіть не могла стримати нервовий сміх.

— Що, плануєш зробити мене ще більше "каво-залежним"? — він жартівливо підняв брову, дивлячись на неї, як на нову жертву кавового спілкування.

— Господи, не знаю, що робити! — Анна знову пробувала виправити свої дії, розтираючи плями серветкою, яка тепер, здається, тільки збільшувала плями. — Я... не це мала на увазі, чесно.

Він розсміявся, і цей сміх наче обрубав її відчай.

— Ти просто дивовижна, — додав він. — Ти взагалі якось змогла б виправити це або принаймні знайти спосіб потім це згладити? Може, якщо я залишуся таким кавовим на деякий час, ми разом підемо на пошуки рятівного чаю?

Анна зняла серветку і подивилася на нього. Його спокійна реакція повертала їй усмішку. Вона зрозуміла, що це, можливо, найкращий спосіб справитися з цією ситуацією — інакше її буде просто важко пережити.

— Ну, я, звісно, не планувала тобі чай, але якщо хочеш, я можу запропонувати каву... без особливих сюрпризів. — Вона зробила глибокий вдих і намагалася заспокоїтись.

Чоловік, не зводячи усмішки з обличчя, подивився на її розгублений вигляд і взявся за свою серветку.

— Добре, обіцяю, що буду менше переживати, коли стане більше плям. Може, наступного разу я стану твоїм кавовим героєм і витримаю ще один "напій-експеримент". Але тільки якщо ти пригостиш мене за це потім.

Анна, трохи полегшена, посміхнулась, відчуваючи, як сором поступово зникає, а натомість в серці з’являється якесь невидиме тепло.

— А як щодо кави без таких "чарівних" моментів? — запитала вона, хоч і розуміла, що це лише початок нової ситуації, яка вийде значно цікавішою, ніж просто випадкове зіткнення з кавою.

— Можливо. А поки я точно не проти спробувати цей "кавовий сюрприз". Тільки наступного разу обіцяй, що не розчинятимеш мене в ньому повністю, добре?