4. Нічого смішного

Це все було у суботу. З того часу, як ми завезли дівчат додому пройшло кілька днів. Тоді ми разом відвезли дівчат до їх бабусі. Виявляється, що вони жили на іншому березі річки. Майже напроти профілакторію. Але на їхньому боці не було справжнього пляжу. Тільки трава та кущі. Тому їм і доводилось кожного разу йти пішки по колу, щоб дістатися до нормального пляжу.

- Бабусі зазвичай дуже часто не буває вдома, — зізналися нам Оксана. - То приїжджайте до нас у гості. Сходимо разом на пляж. Або ще десь. 
- Дійсно. Приходьте до нас у гості. - Приєдналася до своєї сестри й Поліна. 
Здається їй сподобався мій товариш Влад. Бо вона весь час за нього трималася та заглядала йому в очі.

- Я не можу повірити, що такі пані можуть сумувати. - Зізнався я потім Владу. - Щось тут не то. Може вони якісь шлюбні аферистки. - Я звісно на справді так не думав. Та все одно мені це все було дуже підозріло. На дворі стояв 1994 рік. Ще й не таке могло бути.

Був вечір. Ми сиділи у дворі. Розмовляли про щось своє. Але ось з'явився Влад. Він був якійсь наче щось таке сталося.  Я відчуваю відразу, коли йому є що сказати.

- Ні, які скоти, — відразу почав він свою розповідь. 
- Що сталося вже? - Спитав у Влада наш друг Сашко.
- Уяви. Уяви. - Ходив він біля нас і все ніяк не міг заспокоїтися. - Це ж треба. Ви ж в курсі, що ми там познайомились з дівчатами. Так от. Зустрічаю сьогодні свого одногрупника Андрія. Він тоді, як ми знайомилися був разом з нами. А в нього все обличчя роздряпано. Питаю, що це з ним такою. Ні. Ну ти уявляєш? Вони з кимось поїхали до тих наших дівчат. З якими ми найперші познайомилися. Вино, цукерки, крабові палички. Та вирішали до Оксани з її сестрою почати приставати. Ну вони їм обличчя то й роздряпали. Ще й собаку на них спустили. 
Я відразу уявив собі цю картину. І мені стало смішно.

- Ці хлопці, м'яко кажучи, не дуже хороші люди. Вони наче оті зрадники. По нормальні пацани так не роблять. А дівчата - молодці. Що тут ще казати. Треба обов'язково поїхати до них у гості. Ось прямо завтра. - Вирішив я 

І знов почав голосно сміятися, уявляя всю цю історію. Хоч насправді, як я потім зрозумів нічого смішного тут взагалі не було.

Звичайно ж, знайомі Влада вчинили дуже некрасиво. На мою це все якась зрада. Так нормальні люди не роблять. Їхати до чужих знайомих, бачачи що, наприклад, Поліні подобається Влад. І потім ще до них намагатися чіплятися. Для мене це якось фу. На мою думку, це не чесно.

А щодо всіх цих докучань. Так, хлопці думають, що якщо гарна дівчина відверто одягається, то вона легко доступна. Насправді це зовсім не так. Не знаю які вони там насправді, але, на перший погляд, дуже пристойні гідні дівчата. І ось що вони так повелися ще більше зміцнило мою думку про них, як про порядні дівчата