3. Дива в решеті

- Особисто я їх поважаю, — зізнаюся я своєму товаришу Владу, коли ми вже сиділи ввечері у нашому дворі та він розповідав цю історію всім нашим друзям.
Я далі розвиваю для усіх свою особисту думку.
- Ти сам себе постав на їхнє місце. Ось приходиш ти така вся гарна із себе в такому шикарному купальнику. І зрозуміло, що всі чоловіки до тебе будуть клеїтися та чіплятися. Дівчата, напевно, вже звикли, що їм удвох проходу не дають. І ось звісно пані вирішили якось цього позбутися. Цієї зайвої до них уваги. А на тобі ж не написано, що ти нормальна людина. І ось та дівчина в білому купальнику, наприклад, тобі сподобалася. Серйозно так. По справжньому. А не так, що ти хочеш  просто з нею там якогось сексу на один раз. Ти ж сам бачив, яка тут публіка. І якісь хлопчаки, хлопці, школярі, підлітки до них намагалися підкочувати. І, звичайно, що дівчата їх відшивали. Я їх за це поважаю. Що вони  не легкодоступні. Молодці вони. Що там ще казати. Видно, що такі пристойні, інтелігентні дівчата. Принаймні, у мене склалася така думка.
- Ну, якщо так, тоді звісно. Тоді вона мені ще більше подобається, – погоджується зі мною мій товариш. А може вони просто випендрюються?
– Ну, не знаю. Тут може все бути, але це просто такий спосіб відшити від себе різних "лівих" кавалерів, які їм не подобаються. Особисто мені до вподоби ці дівчатка. Такі інтелігентні пані. Їм потрібні пристойні інтелігентні хлопці. Наприклад, як ми з тобою. Та просто на нас не написано, які ми насправді. Там на пляжі всі однаково одягнені. Усі чоловіки в трусах і плавках. Як дівчата можуть щось там собі зрозуміти, якщо, мабуть, усі від них хочуть лише одного. Може треба було їх чимось пригостити. Або наприклад в театр запросити. Чи ще там кудись. Та по них одразу видно, які вони шикарні дівчата!
- Вона мені сподобалася. І я хочу з нею познайомитись. - Ніяк не може заспокоїтись мій товариш Влад. 

- Ну, як будемо ще колись на "Профіке". І якщо вони там будуть то обов'язково підійдемо до них. - Кажу я йому, бо знаю, що зараз декілька днів у нас будуть зайняті іншими справами. А там побачимо. 
Більше ми про це не размовляємо.
Минуло кілька днів.
Я вже просто забув про тих дівчат, але мого друга, мабуть, ця дівчина в білому купальнику зачепила по-серйозному. І вся ця ситуація також.

 І ось в суботу зранку до мене забіг Влад.
- Збирайся. Поїхали, — тільки й встиг сказати він мені та одразу втік униз.
Я швидко зібрався і вискочив надвір, не розуміючи, в чому справа. Прямо перед під'їздом стояла нова червона "дев'ятка". Навіть не червона, а "вишнева". Наймодніша цього року.
- Ого! - Здивувався я.
У машині вже сидів Влад та ще двоє хлопців. Одного я знав. Здається його звали Андрій. Він навчався разом із моїм другом. А інший хлопець, який був за кермом, був мені не знайомий.
- Поїхали, — сказав Влад, як тільки я плюхнувся на заднє сидіння машини.
- Де ми їдемо? - Не забув поцікавитись я у свого товариша та його друзів.
– Спочатку у справах, а потім буде видно.
По суті, за великим рахунком, мені було байдуже, де їхати. Весела гучна музика. Вітер в обличчя. Спекотний травневий день. Красива машини. Швидкість. Хіба це не життя?
Ми покаталися містом. Ставало спекотно.
– Заїдьмо на "Профілакторій". Подивимося ці "француженки"  там чи ні?
– Запропонував мій друг.
- Що за "француженки"? – Зацікавилися хлопці.
- Потім якось розповім, — відмахнувся від них Влад.
З усією швидкістю ми в'їхали на пляж. Сьогодні був вихідний день. Народу було напевно втричі більше ніж завжди. Був, як то кажуть повний ажіотаж.
- О! Ось тут зупини. – Попросив водія Влад.
Ми всі сиділи у машині. Наших дівчат не було видно.
- Може, їх сьогодні зовсім немає, — висловив вголос я своє припущення. - Вони ж не повинні ходити щодня. Може, то взагалі було якесь разове відвідування. Подивилися, що тут нічого ловити та більше сюди не приходили.
- Все може бути, — погодився зі мною мій товариш Влад. – Тоді пішли купатися, – запропонував Андрій. Я ще тільки подумав йти мені чи ні, як хлопці вже стояли у плавках. Вони тільки скинули з себе одяг і одразу побігли у воду. А я виліз з автівки після них. Нікуди не поспішаючи. Бо й не збирався сьогодні купатися. 

Я ще не стиг вийти з машини, як одразу біля мене опинилися одна з тих двох дівчат. Це була та сама! Та з кучерявим темним волоссям. Дівчина у чорному купальнику! Вона стояла біля мене і посміхалася так, ніби була в мене закохана вже сто років.
- У вас не буде цигарки? - Зараз вона говорила зовсім не французькою, а цілком зрозумілою мені мовою.
Я, звичайно, дуже розгубився і не знав що сказати.
- Мене звуть Поліна. - Простягла вона мені свою долоню. – І для близьких друзів просто Поля. А он там моя подруга, — показала вона на дівчинку в білому купальнику. - Іди сюди, - покликала вона її, помахавши рукою.
- Оксана. Можна просто Ксана. – Посміхалася мені дуже щиро та сама дівчина, яка ще декілька днів по тому, гордо відшивала усіх хлопців. Яка велика була різниця! Я був розгублений. Навіть спочатку не знав, як себе з ними вести та що їм взагалі казати. Ось тут зараз ці дівчата були такі свої, такі відкриті. Мені здалося, що панянок просто підмінили. Це були абсолютно якісь зовсім інші дівчата. Не ті, яких я бачив декілька днів тому на пляжі. Вони мало не вішалися мені на шию.
Коли повернулися наші, то ми вже на всю балакали втрьох про все на світі. Так, наче були дуже близько знайомі. Точніше балакали дівчата і засипали мене питаннями. Я вже знав, що вони приїхали сюди в гості до бабусі на канікули. Що навчаються та живуть вони в іншому великому місті. Що вони рідні сестри-погодки. Поліна старша. І їй дев'ятнадцять. А дівчині у білому купальнику вісімнадцять років. І відповідно – старша на третьому курсі, а молодша на другому, педагогічного інституті. І як я й думав вони навчатимуть дітей французької. "Можливо" - зізналися мені дівчата.
- Краще працювати перекладачками. Або у посольстві. Або ще можна вийти заміж за француза.
- Можна і за нашого, - зізналася мені Оксана. - Тільки, щоб він добре до тебе ставився і був справжнім чоловіком. 
Так що поки прийшли мої друзі я повністю був від них у захваті. І звичайно мені лестила уваги таких двох шикарних дівчат. Сама "Королева профілакторія" підійшла до мене знайомитись! Напевно, всі чоловіки на пляжі дивилися на мене сумними очима.
- А ось і мої друзі. – Представив я своїм новим знайомим наших хлопців.