2. Недоторки

Як я вже казав, ми лежали недалеко від дівчат. З боку була дуже цікаво спостерігати за несміливими спробами місцевого чоловічого населення спробувати з ними познайомитися. Я розумів який фурор справила ця дівчина в білому купальнику на всіх хлопців, що оточують тут. Дівчатам, до речі, на вигляд було років вісімнадцять-дев'ятнадцать.

А всім хлопчакам, які тут знаходилися, було від сили років напевно по шістнадцять-вісімнадцять. Судячи з усього, мій друг був той самий старший. Йому було дев'ятнадцять років. Не рахуючи звичайно мене. Але я і не намагався з ними знайомитися.
Ми лежали на животі та з іронією спостерігали за тим, як новенькі один за одним відшивають своїх нездійснених кавалерів. Вони навіть на своїх горе-заліцяльників й уваги не звертали.
Ось підходять до новеньких двоє хлопців. Вони явно місцеві. Живуть десь тут поряд на селищі. Обидва у сімейних трусах. У роті цигарки. Років їм сімнадцять, а може трохи більше.
- Привіт, дівчата. - Каже один із них не виймаючи цигарку з рота. - Як вас звати?
- Ce qu'ils disent? - Дивиться дівчина у чорному купальнику на свою подругу.
- Les enfants veulent se rencontrer. Ахахах, — зі сміхом відповідає їй друге дівчисько.
- Коротше, вона запитує, хто це такі, ну чи що їм потрібно, — тихенько перекладаю своєму товаришеві, а друга відповідає, мовляв, малеча хоче познайомитися.
- Це вони на якому? – Питає мене мій друг Вадик.
- Це вони французькою, — відповідаю я йому.
А хлопці стоять, як заторможені та не знають, що їм робити далі. Вони просто шоковані. А дівчата, як ні в чому не бувало, відвертаються від них і продовжують займатися своїми справами. Дівчина в чорному дістає зі своєї сумки якісь модні та дуже красиві товсті журнали та вони починають удвох їх перегортати та про щось тихесенько говорити теж, мабуть, французькою.
- Pff, c'est dégoûtant. Ils se tiennent au-dessus de mon âme. - Гучно і практично на весь пляж каже дівчина у білому купальнику.
- Фу, які гидкі. Стоять над душею та стоять. - Перекладаю своєму товаришеві й мені стає смішно від того, що дівчата думають, що тут ніхто не розуміє їх французьку.
– Вони явно не парижанки. Просто десь навчали мову чи жили у Франції. Може у педагогічному навчаються на викладачак французької. Але вони очевидно наші. - Висловлюю свої припущення.
- Просто випендрюються або в такий цікавий спосіб відшивають усіляких різних кавалерів. – Робить висновки мій друг Вадик.
Особисто мені було навіть цікаво, що буде далі.
– Мені вони імпонують, – чесно зізнався своєму товаришеві. - Класний спосіб вигадали, як відшивати від себе кавалерів. Тому що в такому вигляді, як вони ходять на пляж, зрозуміло, що від "наречених" відбою не буде.
Я дивлюся, що за журнал гортають новенькі дівчата. На мою думку, це дитячий журнал "Піф". Я вже колись такий бачив. І якийсь каталог типу "Отто". Наскільки я знаю за кордоном, такі безплатно в магазинах валяються. Але на тих, хто не в курсі, це все справляє шикарне враження. Ми чуємо, як хлопці перешіптуються між собою, мовляв, це якісь іноземки до них просто так не підійдеш.
А ті хлопці, які з ними намагалися знайомитися, постоявши, нарешті зрозуміли, що на них не звертають жодної уваги. Вони мовчки йдуть назад до своєї компанії. Але ось інші намагаються познайомитися з новенькими. Я так розумію їх усіх цікавить дівчина в білому купальнику. Бо, якби вона була якось інакше вдягнена, то можливо на неї і уваги ніхто не звернув. Мені так здається, та інша дівчина більш красива. Хоча може у кожного свій смак.
А хлопці все йдуть та йдуть. На цей раз вони вигадують привід попросити у новеньких сірників.
Хлопці стоять із цигарками біля дівчат, а ті вдають, що вони не розуміють про що їх просять. І дістають із пачки якісь гарні дорогі сигарети. Потім підкурюють їх від своєї запальнички та кладуть її назад до себе у сумку.
- Я спробую піти, познайомитись, - каже мені мій друг. Бере колоду карт і підсідає до дівчат. Новенькі дивляться на нього зневажливими очима.
- Quel effronté! Mauvais style!
Говорить кучерява своїй подрузі. 
- Que leur voulez-vous? Le village n'est pas pavé. Une sorte de mendiant.
– Чого він від нас хоче?
- Село неасфальтоване. Якийсь жебрак. - Відповідає дівчинка в білому купальнику і зневажливо дивиться на мого товариша. Она оглядає усіх присутніх призирливим поглядом і каже крізь зуби.

- Ici, ils sont pauvres.

Я не знаю як це буде слово в слово, та здається, це щось накшлот того, що навколо одни лише бідняки. Треба дома подивитися в словнику, вирішую я. А. Нарешті згадав. Це - ніщеброди.

– Garson. Sors d'Ici.
Говорить дівчина в білому. І вони починають про щось швидко-швидко говорити французькою. І я не встигаю зрозуміти про що вони.
Тільки першу фразу я чудово зрозумів 
І це було щось на кшталт "іди звідси".
Мій друг посидів біля них близько п'яти хвилин. Послухав, як вони про щось своє розмовляють незнайомою для нього мовою і відсідають від нього. І пішов до мене не солоно хлібавши. По ньому було відразу видно, що він дуже засмучений і злий.
- Не хвилюйся, не тебе одного вони відшили. Бачиш, тут усі роблять спроби з ними познайомитись і вони до всіх ставляться однаково. Якісь справжні недоторки. – помітив я.
А дівчата знову йдуть у воду купатися. І як і вперше весь чоловічий колектив, який присутній на даному пляжі, дивиться на шикарну білявку в білому купальнику. А купальник реально, мабуть, пошитий із якогось такого матеріалу, який від дотику з водою стає повністю прозорим. Особисто мене дивує спокій цієї дівчини, яка відчуває на собі десятка три чоловічіх очей та при цьому залишається такою на вигляд холодною і байдужою.
Я бачу, що ця ситуація її абсолютно, ні краплі не бентежить. І їй, мабуть, подобається справляти таке враження, щоб усі були від неї у захваті.
Дівчина, яка в чорному купальнику, вона звичайно не справляє такого враження, але досить гарна собою без усяких там купальників. І все-таки всі хлопці, і я так думаю, що й дівчата, що присутні на цьому пляжі, дивляться тільки на дівчину в білому купальнику. І вона тут нова місцева зірка. Вона – нова королева цього пляжу.
Королева "профілакторію" сміюся я про себе.
Позасмагавши ще трохи та обсохнувши новенькі дівчата збираються і йдуть додому.
Ми теж збираємось і йдемо до себе на зупинку.
- Ні, ну, млинець, які зарази, ти скажи. - Все не може заспокоїтись мій товариш. Йому дуже неприємно, що вони з ним не захотіли знайомитись і ще й усякими словами про нього говорили.
- Ні, воно звичайно круте, коли ви вмієте говорити якоюсь іноземною мовою, яку ніхто поряд з вами не розуміє. І ситуація досить-таки смішна звичайно, але все-таки дуже неприємна. - Кажу я. А потім подумавши додаю.
- Особисто я їх навіть поважаю.