5

-Ти і ,наче ,не ти. Ніяк не можу зрозуміти твоє серце.Часом колюча, як троянда, а іноді така мила із витонченим внутрішнім світом, від якого мені стає так затишно і так приємно на душі, що жодними словами неможливо передати те блаженне відчуття .
 Софія ховала свій погляд ,все нижче опускаючи голову , але таки витримала цей іспит совісті. Не промовивши ні слова, все слухала Вадима, який так ніжно описував свої почуття до Марії, освідчуючись мало не щохвилини у коханні.
 Тим часом інша близнючка поспішала у нічний клуб, щоб зустрітися з тим, який так несподівано увірвався в її  закам'яніле  серце, витісняючи в ньому будь-які почуття до Вадима "Чого раптом я попленталась туди".Крутилося на язниці  в Марії, от тільки  вголос не зронила ні слова , боячись передчасного розкриття її підлого обману.  Всі ж в групі знають-так теревенити може тільки Марія, Софія завжди ввічливо і, спокійно реагує на будь -яку ситуацію. Хоча не факт , що вона така беземоційна, як більшість про неї думає. Марія ж точно знає її найкраще від усіх. Швидше за все через свої внутрішні переконання , вона змушена грати якусь невідому для нікого роль, приховуючи на дні свого вразливого серця справжні емоції . Й у тому потаємному  сховищі  можливо ,ще жевріють якісь почуття ,тільки наяву їй простіше обкластися з різних боків товстими  книгами й не думати про хлопців. 
 Марк вийняв із внутрішньої кишені чорної шкіряної куртки новісіньку упаковку вологих серветок й витягнувши одну простягнув до Марії. Але та не втрималися на одній нозі й знову мало не гепнулася в багнюку, коли б не Марко , який  на льоту схопив її за тонку, осину талію і стримав,  завадивши падінню.  
 В ті хвилини їхні погляди зустрілися. 
Ти неймовірна дівчина. Марія усміхнулася , підморгнувши йому правим оком.- Я не перестаю думати про тебе з тієї миті, як вперше побачив. Твоя загартована внутрішня сила і життєва мудрість зачарували моє серце. А в наш час це рідкість, коли краса і розум поєднуються у рівних пропорціях. Марія була на сьомому небі від щастя, слухаючи зізнання Марка. Але раптом він промовив :-Софія йдемо геть звідси . Тут так гамірно й нестерпно , тхне димом від палених цигарок. Хочеться просто втекти куди- небудь , щоб відпочити від сучасного світу із своїми прогресивними вимірами. Що скажеш?. 

- Не хочу. Відвези мене краще додому. Вередувала Марія . Настрій було зіпсовано, лише однією фразою "Софія". Це їй сьогодні він освідчувався у коханні, про Марію не згадавши жодного слова. Красиві мрії розтанули, немов міражі. " Не я в його серці". Подумки розмовляла із собою, ледь стримуючи сльози .

- Щось не так? Зніяковів Марко, подумавши , що наговорив зайвого " А раптом я їй навіть не подобаюся. Із жалості відповіла на моє повідомлення , щоб не образити -прийшла." Кожен мовчки роздумував по своєму, але Марія була б не вона , коли б не взяла ситуацію в свої руки. 

- Все гаразд. Не зважай на мій настрій. Він зіпсувався ,ще задовго до нашої зустрічі . Вигадувала всіляку нісенітницю, та й узагалі плела,що в голову приходило, лише б зменшити напругу між ними. Він обережно взяв її на руки і помаленьку поніс в сторону неподалік дискотеки .