3

 Вона безкінечно сміялася, жартувала, допитувалася про його дівчат і зрозуміла, що він вільний, але йому дуже подобається її сестра близнючка. 
 В душі трохи защеміло, адже Марія звикла  тримати всю увагу на собі. Їй і в голову не могло прийти, що Софія може комусь сподобатися більше ніж вона.
 Але  Софія помітивши довгу відсутність, сестри зрозуміла, що вона таки не прогавила того моменту , щоб не запхати свого носа у чужі справи.
-Сестро. Ну я ж просила тебе. Навіщо ти так зі мною. 
-Облиш скиглити. Все нормально . Тепер принаймі будеш знати, що подобаєшся йому.
- Що? Я.
Щоки налилися червоними рум'янами від сорому. 
- Це ж він так з мене сміється.
-Годі. Ти красуня. Моє відзеркалення. Просто трохи закомплексована і невпевнена у собі. А загалом хлопці цікавляться тобою , але ти ні на кого не звертає своєї уваги. 
- Ти так думаєш?.
Поки дівчата розмовляли між собою задзвонив смартфон іншої близнючки.
--Марія зраділа і відповіла на дзвінок біля Софії. Дівчата не мали жодних секретів, тому знали кожну дрібницю один про одного. 
-Знаєш сьогодні ти зовсім інша ,
аніж вчора.
-Чого це раптом?.
- Не знаю. Може мені  так здалося, але я відчув немов це була ти, і водночас не ти.
-Тю, дурниці які.
 Безупинно сміялася Марія, тримаючись за живіт, щоб не луснути від сміху. Але Софія злякалася. Однакова за зовнішністю і зовсім інша в душі, розуміла справжню серйозність вчорашньої затії.
-Софія відійшла в сторону. Сівши на краєчок м'якого дивану,  похнюплено глянула у вікно, затамувавши свій втомлений погляд і крадькома спостерігала за опалим осінніх листям, яке лежало скрізь: на вузеньких тротуарах, дорогах і біля прибудинкових територіях.  
 Вона мовчки картала себе за те, що вчасно не зупинила божевільного задуму Марії. Для неї ж збрехати, пожартувати, обвести навколо пальця раз плюнути. І що потім про це  подумають інші для норовливої близнючки не  мало жодного значення . Але ж Софія зовсім інша - добріша і розважливіша. Через свою надмірну благородність постійно потерпала. Цей випадок теж не став вийнятком.   "Що я накоїла?.Який сором." Але часу назад не повернути і не виправити уже тієї ганебної брехні, в яку її втягнула сестричка .І в якій була Софіїна найбільша участь.
 Запахло глибокою прохолодною осінню. Її душа тріпотіла, наче  осінній пожовклий лист, який гойдався під дією холодноного, протяжного  вітру і дивом вцілівши на дереві , чекав своєї черги польоту до низу.    Не приємно було згадувати вчорашній день і всі ті пестливі розмови, адресовані не їй. "Яка ж все таки Марія дурненька. Такий хороший хлопець закоханий по самісінькі вуха у неї, а вона , мов  вітер ,женеться за примарою."  Софія потроху заспокоювала себе , розуміючи , що нічого не змінити , лише подумки обдумувала. "Я просто вчасно відійду в сторону . Та й усе. Нехай сама лагодить свої стосунки із Вадимом. До чого врешті решт  тут я." 
 Але Марія, захопившись перепискою із Марком крадькома продовжувала спілкуватися то з ним, видаючи себе за Софію, то одночасно з Вадимом, який всім серцем вірив Марії. Така гра їй надзвичайно подобалася. Але тут несподівано підійшла Софія. Сестро , навіщо граєшся з вогнем.  
- Дурня. Махнула рукою дівчина.
-Я лише попереджаю. Дивись не обпали своїх крил.
 Марія облишила переписку і вставши із гладенького паркету, випрямила поставу і розімнула трохи боки , які  нестерпно боліли від одноманітної скрученої пози цілу годину поспіль. Глянувши на сестру, кинула кілька слів їй у спину.
-Вмієш ти підбадьорити?
- Говори собі вже що хочеш. Мене ти цим більше не розчулиш. 
 Не придаючи особливого значення її словам, Софія спокійно сіла за кухонний стіл і допила свій приготовлений ще зранку фруктовий чай. Скривилася від  перших двох ковтків , адже не могла терпіти холодного напою із дивним настоєним присмаком гіркоти. Але не стала виливати, допивши до останньої краплини. 
 Марія більше не жартувала, а задумливо ходила з одного кінця кімнати в інший, поглядаючи на годинник. Вона чудово розуміла , що Софія їй не дозволить покинути  сірі стіни квартири. Але сидіти вдома, ще у вихідний, це наче бій без правил, в якому вона переможена.
 - Сестро підемо трохи пройдемося. Так  робити нічого.
 - Ні. Потрібно готуватися до тестування. Чи ти забула?
-Пам'ятаю. Але якщо я сьогодні не розправлю свої легені і не вдихну ковток  свіжого повітря, то я  тут задихнуся, наче риба без води. Розумієш.
 Софія голосно розсміялася, чудово знаючи приховані таланти своєї другої половинки . Безкінечно маніпулювати, от на що найбільше здатна Марія, користуючись її м'яким характером. Але тільки не сьогодні. 
- Приїдуть батьки- у них відпрошуйся . Мені було сказано тебе нікуди не відпускати. От і сиди вдома. Не сумуй.  Ось конспекти.
 Софія кинула їй просто у руки товстий списаний зошит ,вже  зовсім не реагуючи на її нещасливий вид .
- Знущаєшся. З під лоба глянула на неї близнюка.