2

Не хотячи все- таки прийняла. За весь той час вона встигла зробити таку саму зачіску, як Марія. А сестра цим дуже не переймалися, носивши довге волосся, яке густими локонами спадало аж до пояса. Одягнувши її улюблену блузку і сині фірмові джинси, перед дзеркалом милуючись своїм перевтіленням.
- Ти неймовірно красива. Зауважив Вадим
- Дякую. Зніяковіла Софія вперше у житті почувши комплімент у свою сторону. 
-Сьогодні ти якась дивна, справжня, особлива. Розповідай, як студентське життя. Сьогодні п'ятниця , а ти не поспішаєш. 
- Не хочеться. Я ж пояснювала.
-Все одно мені дивно, енергії в тебе хоч позичай.
 Вони мило через монітор розглядали один одного і напруга потрохи між ними зникла. Софія, зрозумівши що перехитрила Вадима, вже не так сковано поводилася, як попереднього разу. Навіть почало подобатися, адже абсолютною увагою і щедрими компліментами її до того часу ніхто не задаровував.
 Спілкування затягнулося до пізньої ночі. Ніхто першим не хотів прощатися, але все ж таки довелося.
Тим часом Марія нагулявшись досхочу приперлася додому аж під ранок. 
-Сестро. Будила задоволена Марія Софію.
- Що тобі?.
Бурчала . Тим часом близнючка, потираючи рукавом піжами заспані очі.
-Я зустріла такого хлопця ... Ну просто очей не відірвати. Ти мене слухаєш? Прискіпувалася до сестри 
-Чую-чую. Але...
Раптом усвідомивши суть розказаного Марією, широко розплющила  свої очі і кинулася до сестри.
- Що ти до біса верзеш?. Я до півночі спілкувалася замість тебе ,лягала спати  ранком, бо мусіла розважати твого Вадима, кожен раз переживаючи, щоб він не помітив  підміни. А ти вже оком накинула на іншого хлопця. Я  ж нічого проти не маю. Але не обманюй хлопця. Краще розірви, обтяжливі для себе стосунки , аніж маєш ще й мене вплутувати у всю цю ганебну брехню.
- Ти з глузду з'їзала.?
-А що я такого щойно тобі сказала?. Так хоч совість свою очистиш, а то забрехалася.
- Ні , Вадима я не покину. Кохаю. Але ти просто ще така наївна. Думаєш він там у столиці дівчат не водить.?.
- Не думаю. А знаю напевно , що ні. 
-От і мрій собі про ідеальні відносини. Взявши в руку свій телефон ,передивилася нашу переписку і зареготала на цілу кімнату, що аж відлуння  довкола луналало навіть крізь шпари панельного будинку.
- Ти де такого начиталася? Ні, можливо, надивилася. Читаєш ти виключно наукові книги. Дивись мені , не закохай  у себе мого Вадима. 
- Ти чого? Як це?. Знітилися Софія , - І хто б це говорив .-З недовірою поглядала на сестру.
-А ось так. Інколи можна не бачити людини , але закохатися в її голос і думки , викладені в месенджері.
- Невже так буває?.
-Уяви собі.
Софія ще раз потерла заспані очі , глянула на Марію і усміхнулася.
-Він навіть не здогадався, уявляєш.
Вони ще трішки посміятися над цією ситуацією і повлягалися знову спати. Сьогодні вихідний. Можна собі це дозволити. Дівчатка відпочивали . Раптом почувся різкий звук. 
-Годі спати до обіду. Зайшла в кімнату їхня мама. Близнючки неохоче прокинулися.
-Мам ще трішки. В один голос благали . Але розлючена мама наче й не чула їх.
- Ми з батьком на дачу. І з великою довірою глянула на Софію, завершивши розмову. 
- Гляди за сестрою. Не відпускай її на гулянки. Поприбирайте гарненько квартиру, винесіть сміття і приготуйте легеньку вечерю.
--Слухаємося ваша величносте. Насміхалася Марія, знаючи наперед , що мама не зі зла так нагримала на них. Треба слухатися і допомагати батькам. Їм і так важко тягнути чималеньке господарство на дачі. 
 Батьки поїхали, а дівчатка залишилися вдома. Попоравшись на кухні вони сіли трішки відпочити.
 Раптом Марія без дозволу схопила телефон Софії і заглянула в інстаграм . 
-О. У тебе тут невідкриті повідомлення. Зараз я їх прочитаю. 
-Читай. Не заперечувала Софія ,не маючи жодного секрету від сестри.
Але почавши читати Марія раптом стихла. І дочитавши до кінця запитала у сестри.
- Ти знайома з Марком?.
- Так це ж наш новенький. 
- Щось не пригадую.
-Треба частіше відвідувати пари. Тоді знатимеш з ким вчишся. Насміхалася Софія з сестрички.
 Марії було не до жартів, тому що це був саме той хлопець, з яким вона була на танцях. І який їй дуже сподобався. Але він написав чомусь не до неї, а до Софії.
-Скажи мені сестро правду, він тобі подобається.?
- Ти що?. Ми лише спілкуємося виключно про навчання. Він мені трохи допомагає із політології, бо я якось не дуже розумію останні лекції.
- Так я і думала. Полегшено перевела подих Марія. 
-Можна я йому відпишу.?
- Ні не можна. Я проігнорую це повідомлення. А раптом він із мене хоче посміятися. Як мені після цього відвідувати пари. Всі ж пальцем в мене тикатимуть.
-Облиш дурненька. Зараз всі так спілкуються. Бачиш як ми із Вадимом підтримуємо взаємини на відстані. Це ж зручно.
- Ні. Категорично заперечила Софія. Я не хочу відповідати йому та й усе. 
Але Марія загорілася бажанням поспілкуватися із Марком, тому крадькома поцупила телефон у Софії і зачинилася у ванній кімнаті. Вона зналася на цьому , тому легко привернула до себе ще більшу увагу хлопця, видаючи із себе Софію.