ГЛАВА 3
ОЛЬГА,
Поки новин від Ігоря не було, з приводу пошуку Люсі через телефон. Я нервувала, була немов пружина яка от-от зірветься. Я зрозуміла що більше ніж зробила, зробити вже не можу, але все одно було відчуття що я зробила не все. Нарешті хлопці приїхали, і почався допит. Людей було лише двадцять осіб, тому це багато часу не займало, як завжди ніхто нічого не чув і не бачив, ну звичайно коли всі тільки їли і пили. Але за цей час я помітила, що його подруга дитинства висока блондинка Ілона весь цей час крутиться біля нього як набридлива муха, яка наче летіла на мед, і якщо чесно мене це почало напрягати. Якось це було підозріло, він одружився, дружина зникла, а ця фіфа тут як тут його бідненького заспокоювати давай, то водички йому принесе, то за руку візьме, то по спині ніжно гладить, за цим дійством я спстерігала десь з півгодини, поки був зайнятий Ігор, мене це вже починало бісить, і тошнить. Коли він підійшов, то сказав :
- все добре?
- так, ти вже закінчив?
- так..
- щось дізнався?
- ні..
- як завжди ніхто нічого?
- так
- це погано..
- знаю, але це було передбачувано
- а по телефону що?
- поки нічого
- зрозуміло..
- слухай а що с тобою?
- а що?
- ти дивна якась..
- о ту парочку за столом бачиш?
- Артема і ту блондинку?
- ага..
- ну бачу а що не так?
- ти що знущаєшся? ВСЕ НЕ ТАК!
- Олю давай конкретно
- наскільки я знаю то його подруга дитинства, я спостерігаю за ними вже півгодини і те що я бачу мені не подобається!
- і що?
- вона дивно себе веде!
- поясни
- короче вона закохана в нього, і радіє що Люся зникла, це її шанс його відбити, вона про це напевно і мріє
- може тобі здалося?
- ні Ігоре
- і на що ти натякаєш?
- ти знаєш на що..
- тобто що вона причетна до зникнення Люсі?
- саме так..
- я її допитував, вона сказала нічого не знає і в цей час була на виду у всіх і це всі підтвердили, вона якраз була з музикантами
- значить має спільників..
- а може ні? може ти просто перегибаешь палку?
- ні!
- слухай Олю давай поки не будемо придумувати те чого не має.
- у мене є ідея..
- щось мені це вже не подобається..
- там все безпечно і законно, але буде потрібна твоя допомога..
- що ти хочеш?
- поговорити з Ілоною сам-на сам
- але її вже допитали це буде підозріло
- так, але ж я не буду її ДОПИТУВАТИ я буду з нею говорити як з іншою дівчиною і гостею тут, так сказати поговоримо про своє дівчаче
- і що саме ти хочеш дізнатися?
- правду Попов!
- я не думаю що з цього щось вийде
- а я думаю вийде
- гаразд, як ти хочеш це все влаштувати? - з незадоволенням сказав він
- все просто, вона піде в туалет, я за нею, з підслуховуючим апаратом для запису розмови, як тільки звідки вийде хтось третій, а я впевнена там хтось буде, бо пам ніколи не буває пусто, ти відразу зачинити двері, і вуаля я почну з нею говорити
- ти впевнена що з цього щось вийде?
- так!
далі він стояв і на мене так дивився, наче це я, і наче не я, немов намагався знайти якійсь відмінності чи схожості як на двох різних картинках, на що я сказала:
- що?
- знаєш Олю, от зараз я тебе не впізнаю - сказав віня якось сумно навіть, хоча сказати що він був розчарований то ні, тому я запитала:
- чому?
- ти почала мислити як оперативник
- серьезно? - оце мене здивувало, цікаво а чим він знову не задоволений, він цього і хотів минулого разу
- так..
- це погано?
- та ні, тим більше що ти для себе стараєшся, бо вона твоя подруга.. і ти хочеш її знайти і врятувати
- тоді що не так?
- мені здається з нас вийшла б гарна команда…
- навіть е починай, я вже говорила що не повернуся..
- на старе місце ні, а чому б не на нове, як оперативника…
- в мене немає досвіду для цього
- це нічого з часом наберешся, просто будеш весь час на місце без особистої участі, типу помічник, на зв'язку
- ні, дякую.. - відразу коротко і ясно як відрізала сказала я
- просто подумай, гаразд?
- Довженко це не схвалить
- це вже буде моя проблема, головне б ти була згодна працювати зі мною Олю, а далі я все вирішу, за це не хвилюйся
- Ігоре, я правда не хочу..
- подумай добре? я ж не кваплю, думай скільки завгодно
- гаразд.. - сказала я щоб лише скоріше закриту цю тему, я більше не хотіла її обговорювати причому ні зараз ні взагалі,
і настала тиша, цікаво навіщо йому це? навіщо я йому поруч? невже запав на мене? та ну, це вже повна фігня, він і на мене? та ну ні! все навіть думати про це не хочу, зараз головне завдання знайти Люсю. Тому я вирішила перевести тему знову на це:
- давай краще про справу, час іде і він не на користь Люсі
- гаразд..
- тоді давай, мені наушник для зв'язку і запису, і зачиниш нас як тільки ми будемо самі, і я тоді буду займайся справою..
- гаразд, чекай тут, зараз все принесу..
- ок..
- тільки тут, з місця не сходь зрозуміла?
- та зрозуміла я! йти вже!
- ок