ГЛАВА 1

ОЛЬГА РОМАНОВСЬКА.

Пройшло майже три місця після того дня, як я пішла з роботи і більше не бачила Ігоря, хоча по відчуттях наче це все було вчора.

Перший місяць я і правда була у відпустці, Ігор звичайно шукав, але не знайшов і дав мені спокій. 

Другий місяць Олег Матвійович дав мені місяць за свій рахунок, так сказати щоб я гарно подумала і повернулася, але це нічого не змінило, моє рішення піти було незмінним і остаточним. Батьки бачили що зі мною щось не так, але знаючи мене  нічого не питали, після першої моєї відповіді “У МЕНЕ ВСЕ ДОБРЕ”, бо знали якщо я не хочу говорити, значить не скажу, тому просто чекали, коли я буду готова сказати все сама.

 Одного дня мені на телефон прийшло дивне повідомлення від моєї подруги Люсі Довженко, а ще дочки Олега Матвійовича, ми з нею дружим ще зі школи, написала що виходить заміж і я запрошена, я звичайно знала що в неї є хлопець, але що там все так серьезно вона не казала, і тим більше що весілля через тиждень. Я була в шоці конкретному. Але звичайно я піду, я таке ніколи і нізащо не пропущу, от тільки тепер треба нову сукню купувати і подарунок.  Я б ще звичайно Олега Матвійовича навідала, але не хочу там натрапити на Попова, з моїм щастям це можливо, хоча він напевно вже давно мутить з тією блондинкою що я тоді бачила і про мене він давно забув.  І тут мені прийшла чудова ідея, що можна ж набрати Довженка, по телефону, а головне нікуди йти не треба і це безперечно. І я так  і зробила, набрала, коли від відповів сказала:

• здрастуйте Олег Матвійович
• здрастуй Олю
• як  Ви?
• все добре, а  ти як?
• теж добре, маєте час поговорити?
• Так звичайно, що сталося?
• я тут одне дивне повідомлення від Люсі отримала 
• ти про весілля?
• так..
• не хвилюйся це таки правда, вона просто вирішила вийти за того пройдисвіта заміж
• і Ви дали на це згоду?
• Звичайно Олю, якщо вона з ним щаслива то нехай, тим більше я його вже перевірив, він чистий, ніякого криміналу, таємної сім'ї і такого іншого, тому нехай 
• а чому такий поспіх? вона що ВАГІТНА?
• на щастя ні, а з приводу чому так швидко, не терпиться їй, от і все, заміж хоче прямо не терпиться 
• ну гаразд..
• повернутися ще не надумала?
• ні..
• жаль
• чому??
• тому що кращого працівника у нас не було
• ой Олег Матвійович, це вже перебір
• ні, Олю, якби ти повернулася до нас то посада начальника відділу кадрів була б твоя 
• чому? а що таке сталося з Ілоною Романівною? невже захворіла так серйозно? Чи з нею ще щось сталося?
• ні, вирішила на пенсію піти
• так там же  є інші дівчата? що можуть її замінити
• є, але вони не хочуть, вони навіть самі сказали мені, що з цим краще справишься саме ти
• тут скоріше вони відповідальності не хочуть, а я сама крайня  
• не знаю Олю, але я особисто вірю, що ти справилася б 
• і навіть на завдання з Поповим більше не посилали б?
• ні!  То був перший і останній раз, більше я тобою ризикувати не стану, 
• Добре
• ну якщо ти за нього згадала, то ти вкурсі що він чудив?
• що шукав мене? знаю, тому я  ізмінила адресу..
• це само собою, але є інше Олю
• що саме?
• він вирішив себе на цій роботі просто вбити 
• а можна конкретніше?
• працює без вихідних  і відпочинку..
• невже хочете сказати що це через мене?
• схоже на те Олю
• але я тут причому?
• заступник розповідав, що він їм жалівся, що не може тебе забути, і так може зійти з розуму
• а якщо інші дівчата?
• нікого в нього нема, його навіть всі боятися почали, він як тільки якась підйте хапається  за зброю
• знаєте, схоже що він вже зійшов з розуму..
• можливо Олю
• це його проблеми, я не хочу його ні чути, ні бачити, а якщо він вирішив так з собою робити це його проблеми а не мої 
• гаразд, як хочеш, з приводу роботи подумай, і на весілля я сподіваюся ти прийдеш
• звичайно Люся ж моя подруга, я таке не пропущу
• добре, тоді до зустрічі Олю
• бувайте Олег Матвійович

        Далі я поклала трубку і була  в шоці від даної інформації, і не про Люсю,  а саме про Попова. Невже він і правда себе так погано поводить? хоча.. мене це не дивує, я завжди його боялася, і він мені здавався дивним. Тому все може бути і це мене не має хвилювати. Тому я вирішила зайнятися своїми справами. На днях планувала курити сукню і пора думати про нову роботу бо мої заощадження вже закінчувалися а з батьками жити ці два місяці вже було важко. Тому купила газету і планувала глянути, що там за вакансії.

      Наступного дня я отримала листа, так того що поштою надсилається, відкрила а там запрошення на весілля від Люсі через тиждень, нічого собі, часу мало, а значить завтра починаю пошуки сукні та подарунка, плюс треба і зачіску оновити, пофарбуватися наприклад у блондинку, хоча ні краще в рудий, а що яскраво і головне буду помітна, значить план є залишається його виконати. 

       Через тиждень, я в новій сукні, з новою зачіскою, макіяжем так сказати нова як корійка, зайшла до кімнати нареченої. Люся побачивши мене сказала:

• Оля? Це ти?
• Привіт, так 
• Нічого собі…
• Що так погано?
• Та яке погано подруга, ти реально просто секс бомба
• Ой Люсь, не жартуй так 
• Я серйозно, я в шоці, та сьогодні всі вільні чоловіки буду твої!
• Мені не треба всі
• Ну так, тобі один потрібен
• Ага
• Я навіть думаю знаю хто
• Навряд 
• Що досих пір про того бісового козла згадуєш?
• Вже ні
• Мені давай то не бреши, я тебе як облуплену  знаю 
• Ай ну гаразд, так згадую.
• Ой Олю, я навіть не знаю що сказати, ти ж все одно не послухаєш 
• А нічого і не треба, сьогодні твій день тому давай лише про тебе
• Гаразд
• Ти просто принцеса Люсь
• Дякую Олю
• Готова зробити це?
• Так?
• Точно впевнена, що готова?
• Так
• Ну що ж сукня супер, макіяж теж, ти готова. 
• Мабуть
• То що йдемо?
• Так
• Тоді вперед до твого майбутнього чоловіка
• Так пішли