ГЛАВА 13

ОЛЬГА, 

Я думала телефонувати чи  ні? Цікаво що він від мене хоче? Може він і правда чекає мого дзвінка? І думаю якщо батьків тут немає до цих пір, значить не сказав, і дав мені шанс сказати про все їм самій, це добре. Гаразд, хоче поговорити, тоді поговоримо, я дістала телефон, знайшла номер Олега Матвійовича  і набрала, він відповів відразу:

• здрастуй Олю
• здрастуйте Олег Матвійович, Ігор сказав що ви хотіли поговорити зі мною про щось, я сподіваюся це щось важливе ?
• так
• в чому справа?
• спочатку скажи, з тобою все добре?
• так
• ти не постраждала?
• ні, зі мною все добре, не хвилюйтесь,  навіть ні подряпин, ні синців немає, лише втома, і це лише  нерви, як мені сказали
• це добре..
• А батько знає?
• ні, я нічого не говорив
• що ж це добре, не хочу щоб він хвилювався а разом з ним і мама , тим більше через дрібниці 
• я теж так подумав, тому  і не сказав
• то про що ви хотіли поговорити
• про Ігоря Попова
• а що з ним не так?
• хочу знати що ти скажеш, чи є причини його покарати за те що він за тобою не вгледів, і сталося те що сталося
• Олег Матвійович, він не був моїм особистим охоронцем, і не мав бути біля мене 24/7, так згодна  зі мною вийшов промах, але він в цьому не винний, це було неочікувано і не по плану, і тим більше він мене знайшов дуже швидко, і професійно 
• а з приводу особистих питань:
• а  що з особистих питань?
• Олю я бачив як він тоді на тебе дивився в моєму кабінеті, я хоч і  у віці але маю досвід в тому  і бачу коли хтось комусь подобається 
• і як же?
• подобаєшся ти йому Олю, і тому я за тебе боюся, і жалкую, що тоді погодився відпустити тебе на завдання з ним
• що було, те було, вже нічого не змінити
• це так…
• не хвилюйтесь, я доросла  і знаю що роблю
• сподіваюся Олю
• Ігор сказав що у мене відпустка на 10 днів, це правда?
• так, 
• а чому?
• відпочинь, ти це  заслужила  після таких подій, які тобі незвичайні, і це звичайно великий стрес, а потім відразу до мене
• добре
• тоді бережи себе Олю
• дякую Олег Матвійович…
• якщо буде потрібна допомога звони
• дяку, але сподіваюся що якось обійдусь
• гаразд Олю, тоді бувай
• до побачення Олег Матвійович 

    І я поклала трубку. Після його слів  я почала думати, що тепер Попов мені спокою не дасть, і тим більше, хто він  хто я. За ним пів відділка бігають, на тлі них  я просто сіра мишка, хоча фігура  у мене краще ніж у них одні кості та шкіра. Словом раз дали відпустку то так тому і бути, значить відпочину, проведу час вдома  для себе, а тоді вирішу що робити далі. Згодом прийшов Ігор.

• готова?
• так
• тоді пішли відвезу тебе додому
• добре..

     Далі я одягла куртку, він взяв мою сумку, і ми пішли в повній тиші. Далі в машину і поїхали, тиша була гробова, він дивився на дорогу,  а на вид зі свого вікна, і так ми їхали до моєї квартири. Ця Дорога убла якась важка, немов щось було не так, але що  я поки не розуміла. Може  може щось сталося  а він не каже? хоча, ні, що може статися, все ж уже добре.

 Коли приїхали на на місце, і  вже хотіла йти він сказав:

• Олю?
• що?
• буде щось треба звони 
• добре, 
• в будь який час, чуєш..
• я зрозуміла,  дякую за все..
• немає за що Олю..
• бувай Ігор
• бувай Олю

      І я швидко пішла не обертаючись. Зайшовши до квартири зачинилася на всі замки. Відразу в душ, переодяглась, приготувала собі поїсти і вирішила трохи перепочити, але заснула, і проспала до ранку.

ІГОР.

Після того я відвіз Олю,  я повернувся додому, була п'ятниця тому у відділок  я вже не хотів. Після того як шеф сказав 10 днів  не турбувати її, це мене дуже взбісило, не бачити її цілих 10 днів, це буде кошмар, але він не сказав що і слідкувати за нею не можна. Значить треба когось і з  судуднього будинку тк сказати “вмовити” повідомляти про її кроки, відвідувачів, словом все підозріле. Значить завтра цим і займуся, так мені буде спокійніше, знаючи що з нею все гаразд. А потім..я к вона повернеться, я змушу її мене вислухати, і погодитися змінити наше  спілкування на новий рівень. Значить план, а дії будуть потім. 

Через десять днів. Оля. 

І ось прошли ці дні, мені знову пора на роботу, час пролетів наче одна година, не встигла початитися як вже кінець. Я зібралася, одяглась просто джинси, ботинки, светр, волосся  просто зібрала в заколку, легкий макіяж, пальто і поїхала туди, але перед важливим походом до Довженка, зайду я спочатку провідаю Ігоря, цікаво він взагалі про мене згадував ці дні?Сподіваюся, що так, хоча здоровий глузд каже що ні. Але коли підійшла двері були не зачинені повністю була щілина і чути голоси, я заглянула туди він був там в обіймах з якоюсь високою білявкою, голос був знайомий, зайти я не осмілилась, а навіщо? хто  я така щоб щось сказати, чи взагалі заважати. Хоча це мене боляче кольнуло, я думала що я йому цікава, а він.. спочатку ігнор а тепер це. Гаразд послухаю що там за розмова така цікава, може щось нове почую для себе.