Глава 9

ОЛЬГА.

Вранці. Коли я прокинулася було якось незвично і тихо, через відсутність Анжели, от цікаво що з нею сталося? треба буде дізнатися, як не як третій день про неї нічого не чути, немов крізь землю провалилися. Що ж пора вставати, не хочу запізнюватися на заняття які мені до біса не треба. Може так сказати збунтуватися, і не піти? все одно мені за це нічого не буде, плюс серед прогульників можу щось десь почути, тоді вирішено, сьогодні  я бунтую. Тому встала, привела себе до ладу, одяглася, взяла речі і пішла в кафе, поряд з Університетом, пити каву з чимось солодким, а тоді планувала сходи в інтернет кафе, де часто зависають наші студенти, а потім бібліотека. Короче провести день куди корисніше ніж сидіти на нудних  заняттях які мені не потрібні. Що дивувало і в той же час лякало що Попов до сих пір мовчав, от ,що  він  паскуда задумав? І ні я себе не накручую, просто добре його знаю, його мовчання не до добра. Хоча поки ві мовчить у мене повна свобода дій, і немає контролю сподіваюся, тому пора йти в інтернет кафе, що я і зробила. Там нічого не вийшло, всі сиділи тупо у відеоіграх, а хтось робив реферати, я та думаю це першокурсники, і повна тиша, тому туту ловити немає що, і я розчарована пішла в бібліотеку. 

В такий час людей там було мало, але було, ну публічне місце для інформації, тому було б дивно якщо б тут зовсім не було людей. Тараса не було видно, значить сьогодні вихідний, це було мені на руку. Я посиділа ще трохи і вирішила  краще  прогулятися, подихати свіжим повітрям і провітрити думки, тим більше погода хороша спокійна, легкий вітерець, і сонечко іноді виглядує із-за хмаринок, по вулиці гавкають собаки, одна за одною немов їх хтось їх навмисно дражнить, на тротуарах лежить опале пожовкле листя ще небагато але це лише початок, осінь як не як. 

І на мій подив біля воріт я зустрілася з Тарасом, от цього я не очікувала і думаю він теж, через його подив:

• Оля? -  оце незручна ситуація, це ж треба щоб так не щастило, ще не дай бог подумає що я його переслідую як маньячка, але я спокійно відповіла:
• привіт…
• привіт, не очікував тебе тут сьогодні побачити..
• Я тебе теж
• чому?
• ну не знаю.. думала у тебе вихідний
• Так, але як бачиш я тут,  а чого ти тут?
• я ж студентка, і це найкраще місце студентів, плюс сюди може прийти  будь хто.. бібліотека це публічне місце..
• так, але..
• що??
• просто в такий час у тебе мають бути заняття.. а не вільний час для прогулянок чи чого там ще 
• ну так вони  і є, тільки мене на них немає…-  з усмішкою сказала я 
• ну це я бачу… значить ти сьогодні погана дівчинка і прогулюєш?
• ага… не повіриш, сама в шоці, але вирішила сьогодні так сказати трохи відпочити від усього і  бунтувати проти навчання
• тобто ти зараз вільна?
• ну так, а що?
• Тоді може на каву в кафе?
• гаразд, я не проти, а тобі на роботу точно не треба?
• ні у мене вихідний, просто у справах заходив… дещо було потрібно, а я його забув тут, тому ось і приходив
• точно?
• так..
• ну тоді добре
• Заодно і дещо обговоримо.
• Що саме?
• Та є одна тема
• Ну гаразд 

        і ми пішли до пішохідного переходу на іншу сторону, там по доріжці до кафе в повній тиші і всю дорогу я думала що ж він таке хотів мені сказати. Це одночасно і лякало і дуже цікавило, але мала дочекатися.

       Ми знайшли вільний столик сіли, замовили каву і тортик,  іпсля того як наше замовлення принесли і нас вже ніхто не чіпав,  тоді він сказав:

• Пам'ятаєш ти питала ті в палки з передозуванням?
• Так а що?
• Знаєш у мене є підозра що ти не проста дівчина
• Ти про що??? - оце мене вже лякало, невже він щось знає?? Невже я десь прокололася? От чорт мене за це Попов мене розірве,як собака пакет,  і тоді він продовжив:
• Гаразд скажу прямо, я знаю що ти тут під прикриттям і думаю ти з поліції, тому можеш навіть не заперечувати  
• Але як? Звідки? І..
• Не хвилюйся, я тебе не видам і нікому не скажу
• Тоді що ти хочеш?
• Допомогти
• Просто так?
• Так
• Чому ?
• маю особисті причини
• які?
• Моя сусідка там навчається і я не хочу щоб і вона в це все вплуталася, чи навіть постраждала тому хочу допомогти це все закінчити скоріше
• Зрозуміло, то як ти дізнався про мене?
• Це не важливо
• Мені важливо!
• Якось потім розповім, давай краще до справи
• Гаразд, то що ти дізнався? Є щось для мене цікаве?

і тут настала тянуча  пауза немов він думав говорити чи ні, але все ж таки сказав:

• Дещо є, але не думаю що це стане тобі у пригоді 
• Кажи
• Гаразд, Коли я був на своїй зміні в бібліотеці випадково почув  розмову двох незнайомих мені дівчат, без називання імен
• Про що?
• Що в новому клубі що відкрився місяць назад можна придбати дещо для поліпшення настрою і дуже крутого і гарного проведення вечора, ще й недорого і без проблем, і всі це рекомендують
• он як?
• так..
• Ти думаєш що вони говорили про якісь  наркотики?
• Так 
• щось іще?
• поки це все..
• добре дякую за інформацію.. думаю мені це буде в пригоді..
• сподіваюся…
• Дякую і за це
• Та будь ласка