ГЛАВА 8

ОЛЬГА.

Коли я зайшла в кімнату то відразу поставила свою невелику сумку з  речами на ліжко і відразу її розібрала поклавши речі  в шафу, щоб не лежали ось так на помітному місці. Потім переодяглася в зручний домашній одяг. В кімнаті чомусь було прохолодно, хоча батареї були теплі, і я пішла до вікна воно було відчинено, дивно, я ж точно його зачинила, може Анжела після того як я пішла відчиняла, ну гаразд потім запитаю. І щоб зігрітися я пішла на кухню зробила чаю, повернулася в кімнату і стала в тиші його пити.  Я дуже сподіваюся що Анжела сьогодні не з'явиться, а то знову буде мене бісить. Попов теж мовчав, цікаво що він зараз робить? Знову бухає? - ну  це звичайно в  його стилі, особливо після вчорашнього. І взагалі чому  я зараз думаю про нього? я взагалі не маю думати про нього, а лише про СПРАВУ! І ось тут я помітила що на моєму столі книги лежали не так як я їх залишила, так а це вже дивно. Може Анжела там щось шукала? Хоча що можна шукати в моїх речах? Щось це все дивно. 

Я швидко оглянула кімнату, ну в моїх речах наче більше нічого дивного не помітила, а що було на частині Анжели не знаю, там взагалі весь час був безлад наче після урагану і тут біля шафи помітила щось маленьке і блискуч. Підійшла, нагнулася і глянула це був маленький срібний ключик, цікаво чий він в що відчиняє, краще поки це сховати а завтра запитаю на вахті хто на нашому поверсі залишався на вихідні, хоча не факт що це був хтось із поверху, і взагалі не факт що не хтось взагалі чужий, тому краще не питати. Значить тепер потрібно буде бути дуже обережною і про це поки ні слова Попову. Далі я зачинилася і вирішила лягти спати.

Вранці пішла на навчання і Анжели не бачила а після вирішила піти в бібліотеку. Там як не дивно майже нікого не було,тому я сіла за комп щоб глянути де може використовуватися цей ключ. І знайшла що це ключ він камери схову на вокзалі, лише одна проблема в нас вокзал не один. Словом знову там звідки почала. Тому переключила на вкладку по хімічнтм сполукам що входять у фарбу для друку, реферат треба було писати, короче я нічого не розуміла та й не мала.     І тут почула що до мене ззаду хтось підійшов, я відразу напряглась немов струна на гітарі, яку от от розірвуть, навіть дихати перестала, поки не почула голос:

• Бачу хімію полюбляєш?
• Не дуже…
• Тоді навіщо?

     І я розвернулася глянути хто тут такий цікавий що хоче знати навіщо я це читаю, і от побачила, хлопчину мого віку, ну я про реальний вік, сіра сорочка, піджак, чорні брюки, гарно вибритий, в окулярах, з папкою, мабуть працівник бібліотеки, і я відповіла:

• Студентка я, пишу реферат…
• Он як?
• Так…
• Давно я не бачив тут тих хто на такі теми пише реферати
• А що не так?
• Та ні нічого, просто не знав що даний предмет ще вивчають
• Вивчають
• Зрозуміло 

Невже  він вже щось запідозрив? Це погано, Так треба швидко щось казати:

• а Ви хто?
• Працюю я тут, і знаю про все що тут є,  я про книги та інформацію, тому можу тобі навіть допомоги з матеріалами на реферат 
• Ну було б добре бо я в цьому ніфіга не шарю, а здати треба, щоб залік здати, я не думала що мені така тема важка попаде
• Добре, скажу по секрету я трохи цікавився також тематикою то думаю щось знайду для тебе, цікаве
• Буде вдячна…

    От цікаво чого він саме до мене підійшов? Тут купа студентів було. Ще й просто так домогтися вирішив? Щось тут не так. 

А ще й сказав що цікавився також тематикою, цікаво нащо йому це все?  Може він щось вже задумав? хм… тоді будемо чекати, що він далі буде робити. І він сказав: 

• Мене доречі Тарас звати 
• Я Ольга
• Приємно познайомитись Олю
• Мені теж - хоча я так не думаю ну це звичайно я казати не буду
• Тоді ми скоро зачиняти будемо тому йди вже додому а завтра а цей час прихоть обговоримо твою тему
• Гаразд 
• Тоді бувай Олю
• До завтра Тарасе

       і я зібрала речі і книги які брала і пішла звідси як найшвидше від гріха подалі. А то хто його знає, що він там задумав, хоча за мною він не пішов. Всю дорогу озиралася але було чисто значить ніхто не слідкував. Що дивувало так це те що Попов мовчав, ну гаразд тоді і я перша не писатиму.

   Коли я прийшла половина Анжели була все ж порожня, от цікаво де ця дівчина ділася, загуляла чи що? Від неї я такого не чекала. Головне щоб її ніхто не викрав заради викупу, хоча це вже напевно перебір з моєї сторони словом відблиски моєї роботи. Короче досить про це все, зараз треба терміново щось поїсти, бо голодна як вовк, з'їла б навіть слона, або ні скільки я не зможу зївти  але як кажуть хоча б понадкушую, в душ щоб змити з себе цей день і в ліжко, для початку просто полежати, щось сьогодні я втомилася.

      ІГОР

    Після того як ми розпрощалися, я не писав їй, а вона мені. Що сталося тієї ночі я так і не згадав, і по її поведінці я не думаю що я міг взяти їх силою, значить інтимну у нас точно не було. Що ж тоді про це більше не думаю, до вихідних лише робота. Отож в понеділок я слідкував за нею і чекав новин, але крім бібліотеки нічого нового в неї не було, тому вирішив поки їй нічого не говорить а чекати. Нехай відчує трохи свободи.

    ОЛЬГА.