ОЛЯ.
Коли Я прокинулася від звуку того чортового будильника, якого хотілося швирнути в стіну як самий небезпечний предмет, який бісить, то це вже означало що, вже був ранок. уууу ну чому так швидко? От зараз я і правда почуваю себе немов студентка, яка дуже не хоче йти на заняття, хоча давно доросла і звикла прокидатися рано, але сьогодні… сьогодні я капець як не хотіла цього, можливо це все не моє, а лише завдання, причому не дуже приємне.. Швидше б дожити до п'ятниці і нарешті я буду дома, нарешті рідне і улюблене ліжко, душ, та й узагалі просто бути вдома, але вся його конспірація мене чомусь напрягла, от було у мене відчуття що щось з цим не вийде, але зараз я ці думки просто відкину, а там побачимо. Тому я піднялась з ліжка немов медвідь після сплячки, перебираючи ногами немов вони були ватні, пішла в ванну, привела себе у порядок. Коли повернулася, то Сніжана вже пішла, щось рано, може у неї є якісь темні і таємні справи? Треба буде дізнатися, тому я одягалась і пішла на заняття. Так ці два дні і пролетіли.
В четвер після занять, коли я писала нудне до біса практичне завдання до мене підсіла Сніжана, і я зрозуміла це не до добра, і я піднявши на неї погляд чекала що вона скаже, і вона почала:
Ну ідея мені звичайно не сподобалася, що потрібно пити з підлітками, в них в цьому плані витрмка краща, юо ще молоді, але це буде корисно для справи, може щось десь почую чи побачу, тому після паузи, я відповіла:
І вона відразу взяла халат, рушник і рішла. Капець до чого дожилася, йтиму в клуб з підлітками меншими за мене на 10 років. Мені за це мають ще й премію виписати за моральну травму, і за те що з мене за це буде знущатися Попов, він може.
Ай пофіг, вибору немає це моя робота на даний момент, значить швидко допишу всю цю хрінь і буду збиратися.
Через деякий час я була готова, надягла джинси, чорну блузку з блискітками на кінчиках, шкіряні туфлі без каблуків, легкий макіяж, косу на бік, взяла піджак, сумочку з усім що треба, зачинивши кімнату на ключ пішла до місяця збору. Коли прийшла були вже майже всі, через десят хвилин підійшли останні, і ми пішли. В клубі вибрали вільний столик, замовили випити, і так сказати закусити, випили по першій і всі пішли на танцпол, крім мене.
Що сказати про клуб, нічого нового, нічим не відрізняється від всіх інших. Темне освітлення, купа підлітків, алкоголь, гучна музика, якраз все те, що я не дуже люблю, мабуть через те що, вік не для такого. Вони пили, танцювали, а я лище за цим вси спостерігала, і за тим чи не відбувається в клубі чогось підозрілого, але на жаль, все було тихо і спокійно, навіть бійок не було.
І десь о 23.00 годині я вирішила по тихому звалити. На вулиці було прохолодно, тихо, і освтлення якось місцями, то є то великий проміжок дороги темно, ідеально для маніяків, хоча сподіваюся такого тут не водиться. Я йшла, і відчувала як по спині проходить легенький холод, мабуть від того шо було занадто тихо, і я прислухалася до кожного шороху, навіть від скрипіння пилу та камінчиків під ногами. І ось коли пройшла квартал по вулиці, біля одного з провулку, почула голос, від якого застигла на тому ж місці:
Твою ж мати, мене а жі підкинуло від страху, я повільно повернулася, і побачила силует, який вийшовши на світло, стояв радісний, немов чеширський кіт, і тоді я трохи розслабилася, знаючи хто це був:
і він без слів схватив мене за руку, я навіть пискнути не встигла, і повів у провулок, з якого вийшов, там притис до стінки і сказав: