ГЛАВА 2

ОЛЬГА

І от сьогодні був понеділок,  пройшов тиждень після тієї новини про завдання на підготовку, так сказати моральну мені дали тиждень, який закінчився. Тому сьогодні я сиджу біля кабінету ректора, вся на нервах. Страшно капець, як було колись перед іспитами в школі. Але страшніше зараз виглядати підлітком коли тобі вже 32 роки.  Ні, ну макіяж, одяг це все може виправити, з допомогою такого з дівчини можна зробити навіть барбі, але ж мислення то інше, воно ж зовсім інше ніж у підлітків зараз. Я навіть боятимуся щось зайве сказати. Сподіваюся все буде добре і я не накосячу нічого і не спалюся, а то тоді мені  цей бісовий типу “начальник” Ігор Попов буде мені мізки довго виносити., плюс щей знущатися при всіх,  а  мені цього ой як не потрібно, або ще й звільнять, а я взагалі не люблю коли мені приділяється більше ніж потрібно уваги. Навіть і поганої.

І от коли я була в своїх думках, і якось я б сказала несподівано відчинилися двері, я навіть злякалася,  і тут до мене вийшла дівчина років я б сказала так сорока, але струнка, висока, блондинка, в окулярах для солідності, в брючному чорному костюмі і високих підборах і сказала:

• це ти Ольга Романовська?
• так
• проходь, тебе чекають..
• дякую…. 

   І  я пішла мовчки за нею до кабінета  ректора. Коли зайшла, до кабінету там побачила за столом чоловіка років під шістдесят, сивого з бородою, в костюмі, він кивнув цій дівчині, і вона нас покинула, і зачинила за собою двері, а він сказав:

• я так розумію ти і є наша так сказати новенька про яку мені телефонували і попередили Ольга РОМАНОВСЬКА?
• так..

• ну тоді сідай чого стоїш наче на допит прийшла..
• ну якщо чесно то зараз  це не сильно відрізняється від допиту..
• можливо, тобі видніше.. це ж твоя кваліфікація, ти ж у поліції працюєш, такі нюанси по твоїй кваліфікації, і краще знаєш 
• ну типу того..
• добре, тоді думаю можемо перейти до справи.. не будемо витрачати час один одного на мовчання, мене звати Сергій Олександрович ШВИДКИЙ, ректор цього закладу, так що якщо будуть питання ласкаво прошу
• добре, я так розумію Вас ввели в курс справи?
• так..
• добре, тоді що я маю знати на сьогоднішній день? щось важливе, чи корисне для справи мені буде
• по справі нічого нового не скажу, лише що, зробив все як має бути тому жити ти будеш в гуртожитку як і всі  студенти зі своєю однокурсницею Сніжаною ЖОВТОЮ, вона дівчина відмінниця, але популярна і тому має багато зв'язків серед однолітків, що буде для тебе плюсом
• добре, хоча для мене було б краще жити однією
• можливо, але це буде підозріло і всі говоритимуть що у тебе є якісь зв'язки і таке інше, а це прикличе до тебе увагу  і розмови
• так я згідна, зайвої уваги мені зовсім не потрібно.. тим більше це буде погано для справи, і мені нічим не допоможе
• от і чудово, що ми зрозуміли один одного а ще я довірю тебе на перший час, тобі на користь до старости економічного факультету це паралельна група з твоєю Дмитра  КОВРОВА, він дуже популярний і з ним тобі буде дорога до будь якої інформації, може щось так дізнатися зможеш..
• добре..
• будуть питання приходь, а зараз чекаємо Дмитра він все тобі покаже, і розповість, і  потім приведе тебе до твоєї кімнати..
• добре..
• а далі думаю впораєшся..
• думаю так..
• чудово тоді чекаємо на Дмитра
• як скажете

Далі настала тиша, він щось почав клікати на  клавіатурі, може текст який набирати, чи може пошту перевіряти,  мені не було видно, а я сиділа тихенько я мишка, щоб не заважати, навіть зайвий рух боялася зробити, немов зробила шкоду, і боюсь щоб мене знайшли і покарали..

Була Така гробова тиша, що навіть не чути жужання мух, лише звуки його клавіатури так продовжувалося певний час, який, чим далі, тим більше мене гнітив, і прямо бісив, що хотілося звідси втекти як від вогню. А ще як уявлю що маю жити в одній кімнаті з підлітком, так взагалі волосся дибки стає.

І ось нарешті стук в двері, і зайшов молодий і високий хлопець в сірій футболці і спортивних штанях, кросівках, зі злегка розтріпаноб зачіскою, типовий вигляд молоді. І ректор сказав:

• Ну нарешті Діма ти все таки  вирішив нас порадувати своїм приходом а ще навіть не вечір
• І вам також доброго ранку Сергій Олександрович
• Чого так довго?
• Я був зайнятий
• Чим?
• Я був на пробіжці
• Гаразд..
• То чого звали?
• Дівчину бачиш?
• Ну так а що з нею не так?
• все так, просто з нею буде пов'язано твоє завдання
• як саме?
• тепер вона твоя підопічна
• це жарт?
• ні
• але у мене і так справ по горло, немає у мене часу за няньку бути!
• а я тебе не питаю Дмитро а ставлю перед фактом!
• і що мені з нею робити?
• Як що? Ну покажеш все, розкажеш, познайомиш з усіма, так сказати проведеш екскурсії 
• в яку її групу записали?
• в паралельну..
• я дуже радий 
• Це добре, я так і  думав
• А мене чого тоді звали нехай Олена нею займається вона ж там староста, я взагалі до тієї групи діла не маю
• Я знаю, через те, я тебе і викликав, щоб нею займався ти
• Так а чому я?!
• В Олени вже є новенький стажер, а тобі для хорошої характеристики такий досвід буде корисним
• Гаразд, що мені з нею робити?
• як що? Покажеш все, з людьми познайомиш, і звичайно Олені теж, а далі розбирайтеся вже самі
• А жити вона де буде?
• в гуртожитку зі Сніжаною Жовтою
• оце підфортило дівчині 
• так, Сніжана давно одна живе, вирішив що так буде корисно обом, і плюс вона дуже любить пліткувати, може щось почуєш корисне 
• Це надовго?
• Що саме?
• Мені бути її нянькою?
• Ні, освоїться і ти вільний, далі вона на Олені та в гуртожитку на Сніжані, так що не хвилюйся
• Добре 
• А тепер йдіть, у вас скоро заняття, а в мене ще ж справи