ГЛАВА 1
ОЛЬГА РОМАНОВСЬКА.
Сьогодні був дуже не звичний для мене ранок п'ятниці, тому, що я була не в своєму невеликому але зручному кабінеті, де знала кожну дрібничку і її місце, він був світлий та просторий, в ньому нас було троє дівчат, різно віку, але спільну мову як не дивно змогли знайти.
Я працювала у відділі кадрів, ще й місцевого відділу поліції. Робота звичайна, без всіляких пригод, і головне спокійна, прийшла відпрацювала і пішла додому і звичайно два вихідних дня, що було важливо.
І от зараз в понеділок я сиділа біля приймальні ректора одного з невеликих університетів Полтавщини. Ви запитаєте, що я там роблю в свої 32 роки? Вступаю на навчання? І так і ні. Тоді чому? А я розповім, з моєю невезучістю, я потрапила не в той час, не в те місце, і тепер повинна за це розплачуватися, своїм часом та нервами, і ще не факт що мені це все потім боком не вилізе, а що головне так я ще й про це не можу нікому розповісти, чому? а все просто такий мені дали наказ..
Все це почалося в понеділок, коли я пішла підписувати документи до начальника, хто ж знав що він там зайнятий, і ще й такою важливо справою. Та ні він був не з коханкою, якщо ви про це, у нього була нарада, я хотіла почекати, а його секретар - Ірина сказала, що він там з нашими працівниками, і підпише, щоб я заходила, там всі наші, і він не говорив щоб його не турбували, і всі кому потрібно просто так заходять, ну от я і зашла.
А там був він Олег Матвійович ДОВЖЕНКО, 50 річний сивуватий, середньої статури генерал та 40 річний, неодружений, високий, темноволосий, з широкими плечами, кароокий керівник слідчого відділу Ігор Сергійович ПОПОВ, одягнений в звичайний одяг, у формі він були лише коли первірка, чи велике керінитцо зі столиці приїздило, ідеальна зачіска, легка небритість, синя сорочка з трьома не застегнутими гудзиками від верху, чорні джинси, та білі кросівки, за ним всі дівчата бігали, але всі вони були послані як кажуть на всі чотири сторони, і чому ніхто йому не підійшов так ніхто не знає, всі просто з цим змирилися. і от цей Попов до генерала просто так не ходить, значить справа серйозна.
Коли вони мене побачили то відразу замовколи, напевно там тема була дуже секретна, і мені цього чути було не можна, ну так, хто ж я така, самий звичайний працівник, і тоді наш начальник - Олег Матвійович, і сказав:
- А Ольга Вікторівна, що у тебе?
- підписати пару наказів, та листів Олег Матвійович..якщо я не вчасно то я можу прийти пізніше
- та ні, давай..
і я швидко поклала теку з документами на стіл, він підписав, а коли я хотіла йти, цей Ігор Сергійович сказав:
- Олег Матвійович , я тут подумав, може вона нам підійде?
- Оля?
- Так
- навіть не знаю..
- ну а що вона молода, на свій вік не виглядає, від тих підлітків відрізнятися не буде… якраз те що нам треба
І тут я вже напряглась, про слова підлітки і на свій вік не виглядає, цікаво що вони вже задумали і куди хочуть мене вплутати.
- Ігоре ти правда думаешь , що вона впорається?
- це від неї залежить, але зовні вона підходить, і плюс, ніхто навіть і не подумає що ВОНА з поліції, а це саме головне, нам такі і потрібні, не примітні, і прості, щоб не виділялися..
- гаразд, тоді сідай Романовська, для тебе буде завдання.. досить важливе, але не думаю що небезпечне, так сказати проста робота
- а може Ви когось іншого візьмете?
- так Романовська, ти ще нічого не чула а вже ниєш.. давай сідай кажу
- гаразд, і яке завдання? - і я нерішуче сіла на край стільця
- та так, простеньке завдання навіть для тебе, всього лише попрацювати під прикриттям… і дістати інформацію
- але ж я не оперативник..
- це нічого, навпаки краще, будеш вести себе природно і не боячись що тебе розкриють… чи щось таке
- але, Олег Матвійович, я не підхожу для такої роботи.. це зовсім не для мене, тут потрібен хтось з досвідом в таких справах
- підходиш Романовська, тобі все докладно розкажуть, біографію ідеальну придумають, твоя справа буде слідкувати що там діється, і дещо конкретне дізнатися.. і головне нікуди не втручатися
- і що ж?
- в одному із економічних Університетів почастішали випадки торгівлі наркотиками, і було вже три передозування, тому треба знайти дилера, і дізнатися хто цю хрінь купує, а потім перепродує, щоб більше не було жертв
- а якщо у мене не вийде?
- вийде Романовська..
- не хвилюйся Ольга, ти там будеш не одна, з тобою будуть ще двоє наших хлопців, які давно увійшли в курс справи і дано там, якщо що, вони будуть поруч і на підмозі, з ними я тебе пізніше познайомлю.. - сказав Ігор Попов
- ну хоча б щось в цьому хороше, а як надовго це все?
- ну не менше місяця, а там як карта ляже..
- а як моя робота?
- Нікуди не дінеться, а ти офіційно будеш вважатися в робочому відрядженні.. просто на невизначений час
- а я можу відмовитися?
- ні..
- ні Романовська, на жаль це неможливо, бо ти нам ідеально підходиш… і ми вже вирішили що в справі будеш саме ТИ!
- а якщо я все провалю?
- це дуже легка справа, ти справишься, просто будь біля тих хто багато знає і слухай.. а далі тобі краще знати..
- де я буду жити?
- в гуртожитку звичайно..
- а на вихідні можна додому?
- якщо все буде тихо то так.. але..
- Що?
- Якщо за тобою не буде стеження тоді можеш їздити додому, але я б не рекомендував поки не закінчиться справа, мало що може змінюватися, завжди бувають неочікувані моменти і ситуації