Глава 14. Засідання та вибачення Кінга

• Одрі Саллін

До офісу я прийшла рівно о десятій годині. Зазвичай я приходила за п'ятнадцять хвилин, але зараз немає найменшого бажання бути пунктуальною та відповідальною. Грейсон Кінг показав себе справжнього.

— Добрий ранок, — вітаюсь з іншими працівниками, що вже на роботі. 

— Одрі, почекай! — мене зупиняє Сара і відводить в сторону. — Що сталося? 

— Ти про що? 

Вона має нервовий вигляд, та трохи хворобливий. 

— Не читала наш чат? 

— Ні. 

— Кінг влаштував термінове засідання. Туди викликали Кіру та твого минулого шефа. 

Вчора Грейсон говорив, про те, що хоче розкрити правду, та я була не в тому стані, аби сприймати його слова серйозно. Я була зла на нього. Але вочевидь, він був налаштований серйозніше, ніж я думла. 

Якщо йому так шкода, то чому він відразу не став на мою сторону? 

Не розумію я його. 

— Давно почали? 

— Десь хвилин двадцять тому, — дивиться на двері конференц зали. 

— Дякую, що сказала.

Сара відходить в сторону і я заходжу до кабінету. Ще раз перевіряю робочу пошту через телефон, але там порожньо. Мене не запрошували прийняти участь у засіданні. Я жертва, хіба я також не маю бути присутньо там? Це дивно. Знімаю піджак, вішаю його на вішалку і сідаю за своє робоче місце.

Мені дуже цікаво, про що вони говорять, що відбувається за дверима конференц зали. Та я не можу туди увійти. 

Вмикаю комп'ютер і намагаюсь не думати про все це. На телефон приходить повідомлення. Це від Лео. 

“Пообідаємо разом? :)”

Я якийсь час дивлюся на повідомлення. Я й хочу пообідати з ним, та чомусь вагаюсь. Лео хороший хлопець. Та чомусь я не до кінця можу йому довіритися. Можливо, це тільки через мої минулі, невдалі, стосунки. А можливо, через щось більше. 

— Одрі! — до кабінету забігає Сара. — Тебе викликають до зали! 

Тудум. Її слова, як грім серед ясного неба. Я так хотіла туди потрапит, а коли мене викликали — відчуваю страх.

— Кхм… Зараз йду. 

Намагаюсь не показати того, що хвилююся. Знаю, що Сара точно не буде засуджувати мене, але все одно надягаю цю маск “я завжди впевнена у собі”.

Одягаю піджак, роблю глибокий вдих-видих і виходжу з кабінету. 

Впевненим кроком підходжу до зали, де проходить засідання, стукаю в скляні двері і заходжу. 

Атмосферка тут звичайно гнітюча. 

— Міс Салліван — проходьте. 

Це Еліна, вона сидить поруч з Кінгом. Той навіть не дивиться на мене. Воно й не дивно. 

— Куди мені сісти? 

— Поруч з містром Кінгом. 

Ну супер. Проходжу до стільця й сідаю. За мною спостерігає Кіра. Вона явно не очікувала сидіти сьогодні тут. 

Від цієї думки стає приємно на душі. 

— Продовжимо наше засідання далі. — Еліна дістає якісь папери і продовжує говорити до Кіри: 

— Всі знають, що ви були у поганих стосунках з міс Салліван, тому ситуація не на вашу користь міс Моріс. 

— Заборонено законом ненавидіти когось? — озивається та. 

— Ні. Але заборонено підставляти, красти та робити наклеп, — суворо повторює Еліна, не зводячи погляду з Кіри. — І, згідно з результатами внутрішнього розслідування, ви порушили всі три пункти.

Кіра хмикає, відкидаючись на спинку стільця.

— Ви вже й так все знаєте, тоді навіщо цей цирк? 

— Для розуміння ваших мотивів, — так само стримано відповідає Еліна.

— Ненавість. Вона просто… така дратуюча! Я хотіла, щоб Одрі знала, що вона не особлива, не розумна і навіть не гарна! Та її не хотіли звільняти. Це несправедливо!

Грейсон нарешті повертає голову в мій бік. Його погляд напружений, але спокійний. На відміну від мене — я відчуваю, як серце гупає так голосно, що, здається, його чують усі. 

Кірин мотив звучить абсурдно, і це злить ще сильніше. 

— Це не виправдання, — вперше за засідання говорить Кінг. Його голос тихий, але в ньому чується сталь. — Ви зруйнували репутацію Одрі, створили токсичну атмосферу в компанії, і при цьому мали повну підтримку від керівника відділу, який мав зупинити все це ще на початку.

Я переводжу погляд на шефа. Він нервово поправляє окуляри. Його ім’я — Стенлі Гарднер, і він жодного разу не вибачився за все, що я пережила під його керівництвом. Мені не шкода його. Він має тримати покарання за таке ставлення до роботи.

— Містер Гарднер, — продовжує Еліна, — Ви були в курсі ситуації, але не тільки не втрутилися, а й самі підтримували рішення, що призвели до цькування співробітниці.

— Я… Я просто намагався зберегти баланс у колективі… — мляво пробує виправдатися Стенлі, але його ніхто вже не слухає.

— На підставі наданих доказів, — завершує Еліна, — ухвалено рішення: міс Моріс звільнена з посади негайно. А містер Гарднер буде переведений на нижчу управлінську посаду в інший підрозділ. Його обов’язки тимчасово виконує пані Салліван — до подальшого рішення.

— Що?! — Кіра різко піднімається зі стільця. — Ви серйозно?! Вона буде моїм керівником?! Це якась погана пародія!

— Вже не вашим, — з холодною усмішкою відповідає Еліна. — Ви більше не працюєте у компанії.

Кіра кидає в мій бік спопеляючий погляд, але я не опускаю очей. Я не хочу більше ховатися.

— Це ще не кінець, — кидає вона, хапає свою сумку й виходить з грюкотом дверей.

У залі стає тихо. Ніби хтось зняв багаторічну напругу.

— Пані Салліван, — знову озивається Еліна, — Ми вдячні за ваше терпіння. Якщо ви погоджуєтесь, то з наступного тижня ви приступите до виконання обов’язків керівника відділу на тимчасовій основі.

Я мовчу кілька секунд, бо мені потрібно переконатися, що це не сон. Я вже й не сподівалася отримати цю посаду, а тут таке.

— Так, я згодна, — нарешті відповідаю і коротко киваю.

Грейсон мовчки дивиться на мене. Його погляд ніби просить вибачення. Але зараз я не готова приймати чи прощати. Ще ні.