розкриття підлості

Після прогулянки ми прийшли до мене додому. Діма вирішив мені допомогти розставити техніку, рука ще досі боліла ,адже пройшло всього декілька днів.

Коли ми зустрічались у квартирі  в одній з кімнат, він мене обіймав, цілував. А я кокетливо втікала ,хоча мені це дуже подобалось.

- Слухай , я зараз щось нам приготую.-сказала я Дімі.

- Квіточка, я не проти.... -і не встиг він промовити ще що хотів ,як  пролунав дверний дзвінок.-Ти когось чекаєш о 8:30?-Запитав здивовано та подивився на годинник Дмитро .

-Ні -відповіла я ,сама не розумію хто б це міг бути! -знизила я плечима ,адже Світлана не має такої звички прийти без попередження, а дзвінок наче сказився , лунав раз за разом .

-Діма , залишся тут ,в кімнаті, я гляну хто це . Може сусіди .-Діма кивнув головою.

Я пішла відчиняти двері. На порозі стяла Людмила, а поряд стояла Віра, а як же синдром пуповини на лице ,і підтримка ще та   . По  Людмилі  було видно що прийшла вона не в кращому гуморі. 

-Доброго дня . -Сказала я насторожено.

- Мг , доброго. -з невдоволенням сказала вона.-Значить так ,я прийшла вияснити , і впевнитись що ти все зрозуміла раз і на завжди . Ні яких відносин у тебе з Дімою бути не може ,ти йому не пара. Він тебе не любить , це була тимчасова інтрижка. Він кохає іншу , і  вона від нього вагітна і скоро весілля . Якщо маєш хоч краплю совісті облиш, і  не мішай їм.-Прошипіла наче зміюка ... Сказати що я була в шоці , нічого не сказати . Я тільки кліпала очима . За моєю спиною роздався голос:

- Не зрозумів , що це ви Людо мелете , з ким це у мене весілля ? І хто це від мене вагітний ?-Діма стояв як Аполлон широко розставивши плечі, брови були здвинуті до центру , а очі змінили колір на темно сірі.

А яке обличчя було у Люди , це треба було бачити ,шок , щелепа обвисла, очі то на мене то на Дмитра . Афера не вдалась .Віра була зі схожим фейсом. 

-Ой , Дімочка, а що ти тут робиш?-розгублено і з тоненьким голосом защебетала вона.

- Не ваше діло ! Що Людо , афера не вдалась ? Як вам не соромно ? Бачити вас усіх не хочу!-Діма йшов на них наче гора , а Людмила і Віра рачкували до виходу. -Я Маргариту кохаю, подобається вам чи ні, вона стане моєю дружиною і родить мені діток . Подобається вам чи ні . 

-Мамо пішли , бачиш тут немає про що балакати. - казала Віра мамі.

Люда і Віра  вже стояли на сходах.

-Дімо , вона щось тобі підсипала, ти таким не був, вона тобі голову задурила .....невстигла  вона договорити .

-До побачення!-і Діма просто закрив двері за ними.

Повернувшись до мене , Діма зрозумів що я взагалі в шоці від усього що відбувається . Він обійняв мене і тихо ,лагідно запитав.

-Маргарито, дівчина на ім'я квітка -Маргаритка, ти вийдеш за мене?-пауза.Я підняла голову і подивилась на нього. 

-Так!-відповіла я .Він міцно обійняв мене , та так ніжно поцілував, як за все життя мене ніхто не цілував.

Я розуміла , що його родичам я не сподобалась , але  людина яка змогла так відстояти свою позицію, не піддається впливу- це надійна та серйозна людина .... а життя покаже. Як народна приказка каже- " не хвались семи днями ,а хвались семи роками ".

Дякую усім хто читав цю цікаву історію.Буду вдячна якщо не забуватимете ставити зірочки , та писати коментарі. Зі задоволенням буду читати . Мирного неба над головою, і спокою в сердцях. Продовження книги планую . Тому все залежить від вас , чи набере цей твір потрібних зірочок. До зустрічі .Ваша П.К.