Новий день

Любі мої друзі, я рада що нарешті можу продовжувати свою книгу .....насолоджуйтесь далі :) ваша П.К. 

  Сьогодні я спала як убита. Прокинулась від того що моя люба собачка ніжно штовхає мене . Вона робить це так делікатно , що я прокидаюсь не зразу.... Я її дуже сильно люблю. Хоча вона не вміє говорити , я  розумію її без слів.

 Собака дарує таку дружбу на яку людина не здатна ,а саме це вірність і любов без користі . Я десь чула що інколи собаки можуть впадати в депресії,але з повною впевненістю скажу, моя собака мене витягує з неї . 

  Трішки побродивши по квартирі , я зайшла до ванної кімнати . Глянувши на себе я бачила розбиту , вимучену життям дівчину . На голові бардак , лице набрякле і думка про те що він мене не набрав хоча і заходив в чат крутилась в голові. Я твердо вирішила що писати йому першою не буду , бо та вечеря і той поцілунок можливо для нього  нічого не означав.

 Натягнувши на себе зручні штани та футболку, зібравши волосся в пучок я пішла на прогулянку. Наразі було на годиннику 7:10 і я знала один магазин де роблять нормальну каву . Кава ,це такий напій який викликає залежність . Одного разу я за день не випила жодної краплини , то мені так розболілась голова ..., наче хтось без анестезії пиляє свердлом мені мізки. 

 Вийшовши на вулицю я вдихнула ранкове прохолодне повітря. Чітко розумію  що вже наближається осінь ,і кожен ранок нагадує про це . Люди поступово як мурахи теж виходять з під'їздів . Когось я знаю , а когось ні . В цьому будинку я прожила 20 років , поки не пішла на свій хліб. Дивлюсь хтось наближається в мою сторону. Але коли я придивилась це був Діма . Він був дуже серйозним , але коли наші погляди зустрілись він широко посміхнувся. І всередині я відчула ,як внутрішній голос мені каже "все добре ,чуєш ,він вибрав тебе! ". Ще трішки наблизившись до мене я попливла в посмішці. Діма обійняв мене міцно і сказав:

- Вибач що вчора не приїхав. Не допоміг. Я був дуже зайнятий.- а я ж то знаю як ці зарази ,мабуть, пиляли йому мізки . Але угамувавши свою допитливість я відповіла :

- Було тяжко ,але ми справились.

-Ти кудись йдеш?-запитав він .

-Вигуляти собаку,і попити кави .-відповіла я .

-Ну тоді веди.-Він взяв мене за руку, і я зрозуміла яка моя рука маленька в його великих долонях .А тепло яке виходило від нього вмить зігріло мені руку.

Пройшовши в тиші хвилин з 5 і міркувавши чи все добре я вирішила йому розповісти про Артура . Бо політика мого життя так .

-Дім , приходив Артур,... -Погляд Діми став сірим , брови здвинулись і відчувалось як за мить змінився його настрій . 

-Що він хотів?- запитав Діма насторожено , і сухо .

-Щоб я тебе залишила в спокої. - Ми зупинились на алейці і Діма подивився на мене своїми голубувато-зеленими як море очима .Рука його напружилась і тепло виходило з його рук ще сильніше. Зсунувши брови він сказав.

- І , що ти вирішила ?

- Я тебе кохаю. -відповіла я тремтячим голосом . А сльози підло налились на очах. Я відчула себе такою маленькою , такою беззахисною . Я ніколи не зізнавалась в коханні. 

- А я тебе.! -Діма нагнувся і поцілував мене.Це було так ніжно і солодко , наче ти ласуєш соковитий стиглий кавун , а сік його наповнює задоволенням і втамовує спрагу.

Ми стояли на алейці , обійнявшись і просто мовчали . Нам було байдуже чи хтось нас бачить ,чи ні . Це наш час ,і наша мить .