День переїзду

   Прокинувшись я мала просто прекрасний настрій . Зранку зідзвонившись зі Світланою , і обговоривши деякі питання, я почала допаковувати речі.... Несподівано задзвонив телефон.Не відомий номер+380......... , дивно подумала ...... , аааа можливо це водій  хоче уточнити адресу звідки і куди потрібно речі перевозити ! Я взяла слухавку і на мене полилось куча гівна:

- Ах ти шалава, не вийшло з Артуром , ти вирішила з Дмитром закрутити. Вертихвістка, рішила по хлопцях по пригати, гроші викачати ? Тобі мало міських?...., ноги перед ними роздвигаєш..... ,що ще ?  може про кохання ти мені наплетеш? Зараза ти така....... Щоб я тебе поряд з Дімою не бачила......!

Сказати що я була в шоці , нічого не сказати, це було настільки несподівано і як гроза серед ясного неба, що  я стояла мов вкопаний камінь,а вона просто не замовкала....

- Мені люди все розказали . Бачили як ви в місті разом були , ще й під ручку ходили !-обурливо кричала вона .- зараза ти така ! Не буде такого ніколи! Трупом між вами ляжу , а тебе дрянь таку ЗАДАВЛЮ -процидила скрізь зуби .- Зі мною не зв'язуйся .....! -кричала вона наче як з кулимету .  

Сльози полились просто градом .За що мене так не любить Людмила?  Я ж не заважаю щастю її доньки. Тоді не заважала , коли вони підло мене зрадили . Хоча я мала право бути в люті , ненависті за їх підлий вчинок.. Серце жалось ще більше, тоді  то був подвійний удар в спину , "кинджал зради" впивався в моє серце. А сьогодні все повторюється. .  

-Чуєш курва , ляжу трупом , але не дам з моїм племінником бути ! - верещала вона несамовито.

Я процідила скрізь зуби чітко , повільно і голосно -ЗАГРЕБЕМО І ЗАБУДЕМО !

Пауза , тиша .....невже поклала трубку і я не встигла їй це сказати?

-  Шо ти сказала?-по голосу було чути як вона не очікувала від мене цього - Віра доця ти чуєш що вона сказала ?- чую як  Люда жаліється дочці. Авжеж я ж забула "синдром пуповини" у них дійсно тісний.

(Віра завжди маму вводила в курс всіх справ .Спочатку мені подобались їх стосунки,і чесно кажучи я заздрила і думала чому у мене з мамою не так  , але пізніше я зрозуміла що занадто дбайлива опіка Люди це не є нормально. Віра не була самостійною .......)

Що ж, далі я не мала наміру слухати, (Вона була знаменитою базарною "бабою")що ця божевільна хотіла сказати , а просто поклала слухавку. 

Телефон просто розривався, а як же ......., вона ж ще не договорил . Як ця сімейка починає мене дратувати !

Розумію що без підтримки в цю нелегку хвилину я не можу .Набираю подругу і чекаю поки вона приїде.

Нарешті лунає двірний дзвіоник . Зараз я розповім , пожаліюсь , Світлані як тяжко у мене на душі. Відчиняю двері 

-Артур?-я здивувалась . Очі мої округлились , а брови полізли догори.Сказати що я не очікувала , нічого не сказати.