Несподівана зустріч

  Легко міркувати про те, що таке кохання та закоханість, коли це не стосується тебе особисто.

Але як все змінюється, коли ти зустрічаєш хлопця чи дівчину своєї мрії! Ти вражений наповал і вже не можеш думати ні про що інше. Як же дізнатися, чи справжнє це кохання?

 Прокинувшись зранку у мене не виходило з голови гарно проведений час з Дмитром ,та його посмішка, але сьогодні потрібно розв'язувати питання з переїздом. Я набрала Світлану, бо це єдина людина яка завжди готова прийти на мені на допомогу .

-Алло Светік у мене гарна новина! -Випалюю я як тільки чую її голос.

-Привіт ,яка? -З зацікавленістю питає вона ,а по голосу чути що вона посміхається.

-Я виграла рішення суду ! Рішення в мою користь! І 1 числа я можу вселятися у квартиру батьків!- радісно та швидко промовляю ,я наче боюсь забути що маю сказати.

-Сонечко, я за тебе рада ,тільки свисни я знайду хлопців і машину, і ми допоможемо тобі переїхати.- В цьому і є Светік ,вона професіонал все організовувати . 

-Дякую,!- Відповідаю я- Не сумнівалась що ти мені допоможеш, бувай !

- Бувай ! - відповіла вона м'яко та ніжно .

Ось це справжня дружба , пам'ятаю як мама мені казала " Справжній друг любить завжди, Він як брат, на якого можна покластися у біді" .

Я вдягнулася та пішла на прогулянку з собакою, ранок який вже почав переходити в день був прекрасним. Невже чорна смуга мого життя починає переходити на білу? 

Я повідомила господарю квартири що скоро переїжджаю. Потім  вирішила з'їздити в місто. Треба купити чистящі та мийні засоби і привести квартиру до ладу, щоб туди в'їхати і там було затишно . А ще адвокат мав передати мені якість документи. 

   Зустріч прийшла швидко , я остаточно розв'язала деякі питання. Правда у мене заборгованість по цій квартирі щонайменше за пів року, але нічого я це питання вирішу!.... Як кажуть "потрібно розв'язувати проблеми по мірі їх виникнення" і я з цим згодна .

  Прямуючи між стелажами забігаю ще купити м'яса, і зробивши це швидко виходжу з павільйону ,я відчуваю чиюсь міцну руку на плечі.Хлоп хлоп !

 Повертаюсь і підсвідомо розумію що так колись робив тільки він-Дмитро. Він ще міг постукати по плечі правому, а сам стояти зліва і це його смішило, бо коли я поверталась, то там нікого не було:) а він реготав і це мене бісило, а зараз я розумію що це мені подобається :) 

-Діма ? -Я здивувалася, - Привіт ! Що ти тут робиш? - мої очі світились , а губи розтягнулись і на душі стало так приємно.

-У мене сьогодні вихідний і я вирішив з'їздити в місто у справах, ....давай допоможу ! -Він простягає руку і забирає у мене пакети. 

-Дякую ! -Віддаю без питань, і перше що я хочу, це більше провести з ним часу - Можливо вип'ємо кави?- Додаю я.Вирішила запитати його в надії що він не відмовиться.

-Давай, я кафешку тут знаю класну! . 

Він повів мене цілеспрямовано наче був там не перший раз. Його один крок як моїх два,  ледь можна наздогнати .... правильно я 1,64, а він десь 1, 80. Пробігшись ми зупинилися біля кафе, "Тістова "на вулиці стояли столики, навколо квіти в горщиках, я ніколи тут не було, тут затишно і тихо, він залишив пакети й сказав :

- зачекай ! 

Чесно кажучи я вже відвикла від такої уваги. Після Артура до мене залицялися хлопці, але мені було все одно. Я дивилась на них через велетенську призму, я не скажу що не зустрічалась, але мене вистачало на 2-3 місяці. Мені подобалась увага Дмитра, але здається це все несерйозно і він себе веде так, тому що ми давні знайомі. 

-Маргарита, Я не знав чи ти будеш тістечко, чи пиріг тому я взяв тобі і те і інше.! -Я здивувалась але чесно кажучи зраділа, тому що я ласунка. 

- Дякую, але я розраховувала тільки на каву. - кокетливо відповіла я. 

Ми попили кави з'їли тістечка і направилися в сторону автобусної зупинки. Я думала на цьому наші дороги розійдуться, але неочікувано для мене він бере мої пакети ,і зійшов на моїй зупинці. 

- Тобі ж далі !- Здивовано і розгублено питаю я, а двері автобуса закрились і автобус рушив. 

 -Вирішив допомогти, куди нести?

Я кивнула головою, а як на нас дивилось містечко...... Я стала багряно-червоного кольору. Чесно я відвикла від такої уваги, але не скажу що це було неприємно, це дуже мені подобалося!  І коли я відкрила двері батьківської квартири, показала де знаходиться кухня, він залишив там речі.

-Якось тут безлюдно ! -Сказав Дмитро.

-Так ,ти прав ,тут ніхто не жив пів року, але я скоро буду сюди переїжджати!-Про моїх батьків він знав .

- тобі потрібна допомога?- запитав він. 

Я трішки забарилась, але зрозуміла що це гарна можливість його узнати  більше. 

- Так, ти знаєш потрібна, але я не знаю коли буде переїзд тому ми можемо обмінятись телефонами ,і  якщо-що зідзвонимось. 

Дмитро продиктував свій номер телефону ,а я свій. На сьомому небі від щастя я почала розуміти ,що Я закохалась. Про кохання ще рано говорити. Дай не знаю чи все це взаємно .

Дмитро глянув на годинник і сказав що йому вже потрібно бігти. Я побажала йому гарного дня і зачинили за ним двері.