Лягаю спати пізно вночі,а телефон ставлю на вібрацію переглянувши відео в Тік-токі та Facebook ,Поринаю в самий романтичний сон ,але його перебиває СМС повідомлення. Спочатку одне потім друге на третє розплющую очі і нервово беру його в руки. 1 sms " Марго, дідусь помер " 2 sms "похорони завтра на 10:00 " 3 sms " якщо хочеш приїжай" . Дивлюсь хто відправив- ВІРА .
СПОГАДИ
Кожне літо ми проводили в селі у Віри. Обривали вишні, полуницю, смородину, а іноді допомагали полоти картоплю. З її дідусем у мене самі найкращі спогади,дід Олексій , мені було приємно з ним спілкуватися, він людина була розсудлива.Віру ганяв по роботі постійно,бо вона тільки вдавала з себе робітницю. Віру він сприймав як дитину і завжди мені казав "я з тобою спілкуюся Марго, а у мене таке враження що з одноліткою", з однієї сторони це була похвала, а з іншої таке враження як будто Я вже стара ,але мабуть він мав на увазі що я вмію міркувати . ...
Сумніви брали верх , я вагалась чи потрібно Мені туди поїхати, адже я розуміла що Артура і Віру також там побачу, а ще мама Віри Людмила мене на дух не переносить , бо коли ми посварились з Вірою вона жалілась мамі . .... Але трошечки полежавши та поміркувавши я все-таки вирішила що людині потрібно віддати шану і я приїду, а Вірі я нічого не відповіла.
Через деякий час я знов поринула у сон ,але вже не такий романтичний. Годинок пролунав о 8:00 я зібралась, нафарбувала тільки губи (бо знала що точно буду плакати) , вділа чорне плаття і взяла замшову чорно-червону сумку. Перекусивши салатом з червоною рибою я вирушила в дорогу .
Купивши білет на автобус я ще трішки пройшлась по ринку і купила одну жовту троянду .
В автобусі люди гомоніли . Люди з села більш говіркі,привітні, кожен один про одного "все" знає( а за "святе " попліткувати) . Коли до автобусу заходили люди не з їх села це було помітно ,навколо всі замовкли на 1-2 хв ,роздивлювались і знову давай жужати наче в вулику .
Зайшов хлопець років 29 -+ , він вибивався з загального колориту. Підкачаний 175-180 ,смуглий, акуратно підстрижений з легкою небритістю ,чорна футболка і темно-сині джинси. В руках був тільки телефон,і мені здалося що я його десь бачила і нам можливо на одну і ту саму подію . Сів він біля мене. Парфуми він мав запашні але їх трохи занадто багато. Щось таке пам'ятаю в Avon або oriflame.... Дорога займала хвилин 40 . Село зовсім не змінилось з того часу , останній раз я тут була 10 років назад .
Любі читачі ! Якщо вам подобається мій твір , будь ласка не забувайте ставити зірочку і коментувати. Я з великим задоволенням буду на них відповідати. Ваша П.К :)
#6640 в Любовні романи
#1570 в Короткий любовний роман
#2670 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.08.2023