Минуле

Хто не згадує своє минуле? Дитинство , школа , відносини?! Ось і мені сьогодні довелося це зробити передивлюючись інстаграм ....

Сказати що я шкодую? -можливо , але тільки тому що мене водили за ніс коханий і моя найкраща подруга! Це двійний удар . 

Все було прекрасно, ми були в компанії, спілкувались , майже не сварились і тоді здавалось ми вели себе на тей вік :) як і всі . Але і в 18 можна закохатись до безтями. Можливо нам і не вийшло б в майбутньому бути разом ,бо наші характери не витримали один одного ,але коли тобі зраджують це приймається по іншому.
Я переписувалась з Артуром , ми ходили на побачення, в кафе , була у нього дома ,а повертаючись з побачення я зізвонювалась з подругою і ми виходили на прогулянку і вона ,як я вже зараз розумію, випитувала як ми з Артуром провели час . А я по своїй наївності розповідала все . Що йому подобається, чого він не любить ,і як я потім здогадалась Віра цим потім скористалась . 
Віра була менша за мене на років 2-3 але це не заважало нам дружити . Ми були найкращими подругами , одні цілі,інтереси ,погляди . Вона мені здавалась такою наївною і чистою що я не розуміла до кінця яку я змію на шиї пригріла .

А сьогодні вона посміхається з екрану телефона на фоні квітів і її обіймає Артур. Жесть...., мені саму себе шкода . У них пішло все як по маслу , він з нею не сперечається ,на відміну як зі мною . Артур робить їй подарунки , не дишеві. Вони побралися ,а  батько Артура придбав йому квартиру до шлюбу,зробив там ремонт  і купив потім Артур машину . Але не квартира не машина на Віру не записані. Мабуть батько не довіряє їй....як я його розумію...

Ловлю себе на думці що я досі слідкую за їх життям. 

Можливо це нормально,а можливо і ні , мабуть я досі не відпустила і не змирилась .