Розділ 17

Прокинувшись уранці, Максим розплющив очі й подивився на Дану, яка спала поруч. Він ніжно провів рукою по її обличчю та усміхнувся. Дана скривилася уві сні, але не прокинулася.

Тихо підвівшись із ліжка, Максим одягнувся й пішов на кухню. Він швидко випив каву та залишив для Дани записку, у якій написав, що поїхав на зустріч і незабаром їй зателефонує.

До тендера залишалося три дні, тому йому потрібно було зробити ще одну важливу справу.

Сьогодні Максим мав зустрітися з одним із представників тендерної комісії — людиною, яка брала участь у розгляді заявок і відповідала за перевірку відповідності учасників установленим вимогам.

Максим не збирався просити його про допомогу. І вже точно не збирався пропонувати гроші.

Йому потрібно було лише одне: щоб комісія побачила правду до того, як ухвалить остаточне рішення.

Зустріч призначили на третю годину дня в невеликому діловому ресторані в центрі міста.

Максим приїхав заздалегідь. Обравши столик у дальньому кутку зали, він поклав поруч шкіряну папку й замовив чорну каву.

За кілька хвилин з'явився чоловік років п'ятдесяти в темно-синьому костюмі. Максим упізнав його за фотографією, яку бачив у матеріалах тендерної комісії.

— Максим Громов? — уточнив чоловік, зупинившись біля столика.

— Саме так. Дякую, що знайшли час зустрітися.

— Сподіваюся, у вас є вагома причина для цієї зустрічі. Наскільки я розумію, тендер уже на завершальному етапі.

— Саме тому нам і потрібно поговорити зараз.

Чоловік сів навпроти й поклав телефон поруч зі склянкою води.

— Слухаю вас.

Максим не став витрачати час на розмови про погоду чи бізнес. Він відкрив папку й дістав кілька документів.

— Я хочу звернути вашу увагу на компанію Влада Тихонова. Точніше, на кілька компаній, які можуть бути пов'язані з його участю в майбутньому тендері.

Представник комісії насупився.

— Ви розумієте, що подібні заяви з боку конкурента можуть бути розцінені як спроба вплинути на результати конкурсу?

— Розумію. Саме тому я не збираюся робити голослівних заяв. Перед вами документи, які можна перевірити незалежно від мене.

Максим посунув до нього першу виписку.

— Почнімо з цієї компанії. Її зареєстрували незадовго до підготовки тендерної заявки. Формально вона має власні установчі дані, але відомості про пов'язаних осіб і попередні операції викликають серйозні запитання.

Чоловік уважно вивчив першу сторінку, потім перегорнув її та прочитав наступну.

— Звідки у вас ця інформація?

— З відкритих державних реєстрів та офіційних документів. Тут зазначені джерела. Мій юрист перевірив відомості, перш ніж включити їх до матеріалів.

Максим подав йому наступну папку.

— Тут інформація про іншу компанію, яка фігурує в попередніх угодах, пов'язаних з оточенням Тихонова. Зверніть увагу на дати реєстрації, зміну власників і характер укладених контрактів.

Представник комісії мовчки продовжив вивчати документи.

Що довше він читав, то серйознішим ставав його вираз обличчя.

— Якщо ці відомості підтвердяться, у нас справді можуть виникнути запитання до учасника, — нарешті промовив він. — Але самі по собі зв'язки між компаніями ще не доводять порушень.

— Я з вами згоден, — спокійно відповів Максим. — Тому я не стверджую, що ви повинні негайно виключити Тихонова з конкурсу. Я прошу перевірити документи й належним чином оцінити їх відповідно до правил тендера.

Він дістав ще один аркуш.

— Тут інформація про заборгованості та судові розгляди, пов'язані з компаніями з цього ланцюжка. А тут — матеріали щодо контрактів, умови яких потребують додаткової перевірки.

Чоловік переглянув документи й відклав їх убік.

— Ви розумієте, наскільки серйозними можуть бути наслідки, якщо інформація виявиться достовірною? — запитав він.

— Розумію, — підтвердив Максим.

— І розумієте, що Тихонов може звинуватити вас у спробі усунути конкурента?

Максим ледь усміхнувся, але в його погляді не було веселощів.

— Він може звинувачувати мене в чому завгодно. Я не відповідаю за його слова. Я відповідаю за те, що передаю вам відомості, які можна перевірити.

На кілька секунд між ними запала тиша.

За сусіднім столиком розмовляли двоє чоловіків, офіціант розставляв чашки, а за великими вікнами повільно рухалися автомобілі. Звичайний міський день тривав, ніби нічого особливого не відбувалося.

Але для Максима ця зустріч могла змінити все.

Представник комісії знову відкрив папку й зупинився на одному з документів.

— Що це?

Максим подивився на сторінку.

— Матеріали, що стосуються компанії, у документах якої фігурує ім'я Дани.

Чоловік підвів очі.

— Дани Вікторівни?

— Так.

— Яке відношення вона має до Тихонова?

Максим на мить замовк. Йому не подобалося згадувати ім'я Дани в контексті чужих махінацій, але приховувати інформацію не було сенсу.

— За наявними відомостями, її ім'я використовували в документації однієї з компаній, пов'язаних із його оточенням. Я не стверджую, що вона знала про це або давала згоду на будь-які дії. Саме це й потрібно з'ясувати.

— Ви повідомили їй про це?

Запитання виявилося несподіваним.

Максим повільно закрив одну з папок.

— Це особисте питання, яке я вирішую окремо. Зараз важливіше інше: якщо документи справді оформлювалися таким чином, комісія повинна розуміти, які ризики це може створювати.

Чоловік кивнув і знову повернувся до матеріалів.

— Я не можу обіцяти вам певного результату, Максиме. І не збираюся цього робити. Але я передам документи на перевірку в установленому порядку. Якщо виявлять порушення, комісія діятиме відповідно до регламенту.

— Більше мені нічого не потрібно, — чітко промовив Максим.

— Ви не просите мене вплинути на голосування? — здивувався представник комісії.

— Ні. Я прошу вас не заплющувати очі на факти лише тому, що учасник конкурсу вміє справляти гарне враження.