Розділ 14

Влад сидів у своєму кабінеті, переглядаючи документи щодо майбутнього тендера.

До його проведення залишався рівно тиждень.

Він був упевнений у своїй перемозі. Компанія підготувала пропозицію, юристи перевірили документи, а сам Влад уже почав підраховувати, куди спрямує гроші після отримання контракту.

У двері постукали.

— Увійдіть.

До кабінету зайшов Артем — людина, якій Влад довіряв уже кілька років.

Однак зараз на його обличчі не було звичного спокою.

— Нам потрібно поговорити, — промовив чоловік, зачиняючи за собою двері.

— Що сталося? — запитав Влад.

— Виникла проблема, — повідомив Артем.

— Яка? — Влад відклав документи.

— Хтось копає під тебе, — відповів Артем, сідаючи навпроти Влада.

Влад насупився.

— Що означає «копає»?

— Кілька днів тому хтось почав піднімати старі документи наших компаній. Запитували інформацію про попередні тендери, фінансову звітність і фірми, пов’язані з нами, — пояснив Артем.

Влад повільно підвівся з-за столу.

— Хто?

— Не знаю, — відповів чоловік, стежачи за тим, як Влад відходить від столу.

— Хто робив запити? — запитав Влад.

— Через офіційні канали. Частина інформації перебуває у відкритому доступі. Тому з’ясувати, хто саме нею цікавився, практично неможливо.

Влад підійшов до вікна.

— А що конкретно їх цікавить?

— Попередній будівельний контракт. Той, у якому наша компанія зазначала досвід виконання робіт.

Влад різко обернувся.

— Хтось знайшов невідповідності?

— Можливо.

— Що ще?

Артем дістав телефон.

— Ще хтось цікавився однією з компаній, яка раніше була пов’язана з твоїми людьми.

Влад промовчав.

— І це ще не все, — продовжив Артем. — Сьогодні мені повідомили, що перед тендером можуть ініціювати додаткову перевірку учасників.

— Хто її ініціює? — запитав Влад.

— Поки невідомо.

Влад повільно опустився в крісло.

— Отже, хтось готує проти мене справу, — підозріло промовив він.

— Схоже на те, — підтвердив Артем.

— Хто? — люто запитав Влад.

— Я намагаюся з’ясувати.

Кілька секунд Влад барабанив пальцями по столу.

— Перевір усіх, — наказав він.

— Кого саме? — уточнив Артем.

— Усіх, хто бере участь у тендері. Конкурентів, співробітників, юристів, навіть членів комісії.

Артем кивнув.

— Добре.

— І ще дещо.

Влад підвів на нього холодний погляд.

— З’ясуй, хто першим почав цікавитися моїми компаніями, — продовжив він.

— Зроблю, — запевнив Артем.

Артем уже збирався виходити, коли Влад зупинив його:

— І нікому не кажи, що ми про це знаємо.

— Чому? — не зрозумів чоловік.

— Тому що, якщо людина думає, що ми нічого не помітили, вона продовжуватиме діяти, — пояснив Влад.

Артем кивнув і вийшов.

Влад залишився сам.

Він знову відкрив документи щодо тендера, але тепер уже не міг зосередитися.

Хтось справді готував удар.

І найнеприємнішим було навіть не це.

Він не розумів, хто саме стояв за всім цим.

Влад узяв телефон і набрав номер.

— Мені потрібна інформація.

— Яка саме?

— Знайдіть людину, яка зараз збирає відомості про мій бізнес, — сказав він.

— Є підозри?

Влад подивився на теку з тендерними документами.

— Поки що ні.

Він зробив паузу.

— Але в мене таке відчуття, що я вже зустрічався з цією людиною.

Після дзвінка Влад відкинувся на спинку крісла.

На його обличчі з’явилася ледь помітна усмішка.

— Побачимо, хто з нас виявиться розумнішим.

Він ще не знав, що людина, яка збирала докази проти нього, була набагато ближче, ніж він міг собі уявити.

Максим сидів у кабінеті. На столі лежали роздруківки, теки та ноутбук із відкритою таблицею розрахунків.

Він уже кілька годин розбирав деталі тендерної пропозиції, коли телефон на столі коротко завібрував.

— Так? — відповів Максим, не відриваючи погляду від документів.

На іншому кінці кілька секунд мовчали.

— Максиме Сергійовичу, у нас проблема.

Максим одразу підвів очі.

— Яка?

— Влад дізнався, що ним цікавляться.

У кабінеті запала тиша.

Максим повільно відкинувся на спинку крісла.

— Що саме він знає?

— Поки що точно невідомо. Але інформація до нього дійшла. Він знає, що хтось перевіряє його старі компанії, попередні тендери та фінансові документи.

Максим насупився.

— Він знає, що це ми?

— Ні. За нашими даними, поки що ні.

— Тоді звідки він дізнався? — запитав Максим.

— Цього ми поки що не з’ясували, — пролунало у слухавці.

Максим кілька секунд мовчав, постукуючи пальцями по столу.

Він чудово розумів, що тепер ситуація змінилася.

Якщо Влад справді зрозумів, що хтось збирає інформацію про його діяльність, то напевно почне замітати сліди.

— Він щось робить? — запитав Максим.

— Так. Його людина вже почала перевіряти, хто цікавився документами. Вони намагаються з’ясувати, хто першим подав запит на отримання інформації.

Максим усміхнувся, але в його погляді не було нічого веселого.

— Отже, злякався.

— Схоже на те.

Максим підвівся з-за столу й підійшов до вікна.

— Добре. А тепер слухайте уважно. Жодних різких рухів. Якщо Влад думає, що ми просто збираємо інформацію, нехай так і думає.

— А якщо він почне знищувати документи?

Максим замислився.

— Саме тому ми повинні встигнути першими.

Він повернувся до телефону.

— Ще раз перевірте всі матеріали. Особливо документи щодо компаній, оформлених на Дану. Мені потрібні копії всього, що може зникнути.

— Уже займаємося.

Максим на мить замовк.

— І ще дещо.

— Так?

— З’ясуйте, хто передав Владу інформацію.

На іншому кінці знову запала пауза.

— Думаєте, у нас хтось є всередині?

— Я не думаю. Я хочу знати.

Він поклав слухавку.

Кілька секунд Максим стояв нерухомо, дивлячись у вікно.