Розділ 28

Яна                                                                                                   

 Після відвідування лікарні мене відвезли додому, мабуть вирішивши, що мені все ж таки потрібен відпочинок. Це вони добре придумали, бо тіло ломило від втоми, а спати хотілося страшенно.                              

 — Удачі, невістко. Побачимось у суботу, — попрощався мер, простягаючи мені запрошення.                                    

 — Дякую, Вікторе Михайловичу, — кивнула, забираючи конверт. — Всього найкращого.                                              

 — Я проведу, — сказав Шведа-молодший, виходячи з машини. Притримав для мене двері машини і разом зі мною попрямував до під'їзду.                                                

 — Не обов'язково це робити, — буркнула ледь помітно пошепки, відчуваючи дивну незручність, якої раніше в присутності мажора не спостерігалося.                              

 — Я сам вирішу, що мені робити зі своєю дівчиною, — іронічно озвався гад, хитнувши головою. — Відкривай давай.                                                                                             

 Приклала "магніт" до панелі і з силою смикнула на себе двері. Самовпевненість Шведи як завжди зашкалює і моторошно бісить. Як і бісить те, що поруч із ним я відчуваю себе інакше. Не як раніше.                    

 Хочу швидше втекти від нього, аби опинитися у безпеці та спокої. У своєму звичному світі.                        

 Щойно металеві двері зачинилися за нами, Шведа штовхнув мене, розвертаючи, і притиснув до холодної стіни. Виставив руку, вперши її поруч із моєю головою, і тим самим перегородив шлях.                                              

 — Ти з глузду з'їхав?! — моргнула з подиву. — Пусти, — сказала тихіше і спробувала пролізти під рукою, але мене притиснули назад.                                                            

 Здавалося, карі очі Шведи стрімко потемніли. Стали небезпечними. Хижими. А моє власне серце вистрибувало з грудей, відбиваючи барабанний дріб.   

 — Хочу дещо зрозуміти… — розтягуючи слова, промовив він, схиляючись до мого обличчя і змушуючи мене все сильніше втискатись у стіну.                                 

 — Що? — пискнула, мов налякана школярка.                    

 — Якого це… цілуватися з тобою, — промовив гад філософськи.                                                                                

 — Поцілуй себе в зад! — почервоніла миттєво. — Знову твої ненормальні експерименти! — відштовхнула його і спробувала пройти, але Шведа виявився швидшим. Піднявся сходами і перегородив дорогу.                            

 — Відійди. Мене Денис чекає, — попросила спокійно, хоча мене трясло від обурення.                                              

 Дуже небезпечно вестися на хитрощі Шведи. Він здатний зачарувати будь-кого, хоч саму королеву, бо йому було нудно. Або він хотів з'ясувати, якого кольору труси вона носить. Це так по-Шведівськи.                         

 — А я думав ви посварилися, — хмикнув самовдоволено, схрещуючи руки на грудях.                      

 — З чого ти взяв? — примружилася у відповідь.              

 Макс схилив голову набік, ковзаючи по мені неквапливим поглядом.                                                           

 — Прикидаєшся, що нічого не сталося?                              

 — Відвали, — спробувала пройти, але він знову виставив руку.                                                                              

 — А я бачив його вчора в клубі з якоюсь дівчиною. Нічого така, ніжки класні та одягається зі смаком. На відміну від деяких, — його губи розтягнулися в глузливій посмішці.                                                                   

 — Так і не зв'язувався б із деякими, — відповіла уїдливо.                                                                                          

 — Бісиш, — очі Шведи погрозливо блиснули.                    

 — Взаємно, — фальшиво усміхнулася у відповідь і відштовхнула його руку.                                                           

 Щоправда встигла зробити лише один крок. Мене грубо смикнули за зап'ястя, розвертаючи назад. Уткнулася чолом у накачені груди мажора і роздратовано підняла голову.                                               

 — Тільки спробуй мене поцілувати. На благодійний вечір підеш у гіпсі, зрозумів?                                                 

 Шведа усміхнувся, не поспішаючи мене випускати.       

 — Бондар... дивна ти. Знаєш же, що я нікого в губи не цілую, а для тебе зробив виняток.                                        

 — Виняток? — Видихнула приголомшено і все ж ударила бовдура по нозі. — Послугу він мені зробив! А я тебе про цей виняток просила?! Перестань ставити на людях свої тупі експерименти, всіх друзів розгубиш! — вигукнула і, підхопивши з підлоги спортивну сумку, побігла до ліфта.                                                                         

 Переслідувати мене мажор не став.                                   

 Вдома прийняла душ і переодяглася. Коли вийшла з ванної кімнати, в голові стало прояснятися. Якщо Шведа дізнався про те, що ми розійшлися з Денисом, то немає сенсу йому продовжувати тут жити. Я просто не хотіла, щоб мажор дізнався завчасно, щоб не подумав, що став причиною цього. Занадто жирно буде для його зарозумілості. Хотіла спочатку закінчити наші фальшиві стосунки, а там уже начхати, чи дізнається він про нас із Денисом чи ні.                                                   

 Взяла телефон і набрала Денису повідомлення:             

 Я: «Шведа бачив тебе з дівчиною, тож можеш з'їжджати…»                                                                                 

 У відповідь нічого не прийшло. Соромно, мабуть…       

 Незважаючи на втому, весь вечір я готувалася до іспитів, а ближче до ночі приїхав Денис за речами. За тим, як він збирається, я спостерігала флегматично, точніше продовжила займатися своєю справою. По суті він сплатив весь місяць і сказав мені, щоб я не вертала йому гроші за свою частину. Вважатимемо це компенсацією за мою працю.