Розділ 10

Яна                                                                                                 

 Варто мені було відчинити двері, як Денис вийшов з кухні і незадоволено схрестив руки на грудях.                

 — Наша річниця для тебе взагалі нічого не означає?   

 — Чому? — заплескала здивовано очима. — Я ж просила Шведу написати, що…                                           

 — Що покарана? — посміхнувся він. — І як це розуміти? Ким покарана?                                                                         

 — Хореографом, — дратуючись, зняла з плеча сумку і кинула її на підлогу. — У мене був конфлікт із Мельник, після якого Світлана Олегівна наказала пробігти десять кіл навколо студії. Одне коло — майже п'ятсот метрів, от і рахуй.                                                                   

 Зняла куртку та завішила в шафу.                                     

 — Давай не сваритимемося і просто сядемо за стіл?

 Денис натягнуто усміхнувся і хитнув головою, погоджуючись.                                                                       

 — Але я більше не хочу отримувати повідомлення від Макса, що ти покарана.                                                           

 Хмикнула і почала знімати кросівки.                              

 — Мій телефон залишився в роздягальні, а я ж мала якось попередити, що затримаюся.                                

 — Мене бісить, що він усюди ходить з тобою, і ти проводиш з ним більше часу, ніж зі мною, — скривився Денис, чим розсмішив мене.                                                 

 — Усього тиждень залишився, — сказала підбадьорливо. — У суботу ми підемо в похід, повернемось у неділю, і все. Ця історія з Шведою і його батьком буде назавжди закінчена. Ти ж хотів відплатити йому за те, що він тобі допомагав не раз? 

 — Так… — невпевнено відповів Денис і поцілував мене в щоку. — Мий руки і за стіл, доки вечеря остаточно не охолонула.                                                                                

 За столом атмосфера розрядилася. Ми мило обговорили минулий день, з усмішкою згадали наше знайомство та найкращі моменти, проведені разом, і випили по келиху вина.                                                        

 — Ну що? Час подарунків? — хитро усміхнувся Денис, дістаючи з-під столу подарунковий пакет.                     

 І тут я зрозуміла, що, скоріше за все, забула подарунок в машині.                                                                                   

 Побігла в коридор, щоб подивитися чи там точно нема подарунку. І мої здогадки виявились вірними.              

 — Блін, — винувато подивилася на Дениса і закусила губу. — Я зараз зателефоную до Шведи. Твій подарунок залишився у нього в машині. Вибач.                                  

 — Та гаразд, — невесело посміхнувся Денис. — Головне, що не забула.                                                           

 — Не забула, просто поспішала і трохи втомилася, — пробурмотіла і полізла за телефоном до куртки, де його залишила.                                                                                

 Швидко набрала номер мажора, але в трубці лунали довгі гудки. Закусила ніготь вказівного пальця, нервуючи, і після скидання набрала ще раз.            

 — Алло! — Пролунав його голос на фоні гучної музики.

 — Та твою ж! — застогнала приречено. — Тільки не кажи, що ти одразу поперся в клуб клеїти дівчат?!  

 — Навіщо їх клеїти? — засміявся цей гад. — Вони самі на шию вішаються.                                                               

 — Окей. Короче мені треба забрати в тебе з машини подарунковий пакет, просто скажи де ти, я візьму таксі, — Денис, що стоїть поряд, здивовано підняв брови і замахав головою. — Що? Ні, почекай. Завтра вранці заберу.                                                                                    

 Денис кивнув, а я швидко попрощалася з п'яним Шведою та відключилася.                                                  

 — Пробач ще раз, — зітхнула втомившись.                 

 — Нічого, — усміхнувся хлопець. — Ходімо? Подарую тобі свій, — і пішов на кухню.                                              

 "Та що за день такий?"                                                          

 Ми повернулися за стіл і Денис вручив мені подарунок. Зацікавлено зазирнула у пакет та схилила голову. Щоки почервоніли.                                                   

 — Білизна? — спитала ніяково, дістаючи упаковку, на якій був зображений ажурний бюстгальтер. — Гарно… 

 — Правда? Тобі подобається? — посміхнувся Денис. — Може, приміряєш?                                                                 

 — Ем… так… — простягла, червоніючи.  Схопила свій келих і осушила його. Мені потрібні сили, хоч якісь. На секс я зараз зовсім не здатна. Готова впасти від втоми. — Може, ще по келиху? І я спочатку схожу в душ.                                                                                               

 — Добре, — Денис потягнувся за пляшкою.                   

 Ми випили ще, і в голові приємно зашуміло. Я нарешті відчула, що розслабляюсь. Прийняла душ і приміряла білизну. Чорне, воно чудово виглядало на моєму стрункому підтягнутому тілі. Надягла зверху мереживний халат і зав'язала пояс, як у коридорі пролунав дзвінок телефону.                                                

 Денис здивовано подивився на екран мого телефону. 

 — Шведа дзвонить.                                                                  

 — І що йому треба? — назмурилась і, забравши телефон, прийняла виклик. — Чого тобі?                           

 — Спускайся, — п'яно простягнув він. — Я привіз твій подарунок.                                                                                

 Прикрила динамік долонею та прошепотіла.