розділ 15

Йоріт

Три Вежі виявилося дуже великим містом. До нього зі всіх боків збігалися дороги. Посеред міста, на пагорбах, стояли ті самі вежі. Дві цілі і величні. Третя напіврозвалена. Як виявилося потім, в одній з цілих, тій, що більш світла, ширша і нижча, знаходилася школа магії. В другій — гарнізон, а при ньому ще одна школа, воїнська. А третю й хотіли б відстроїти, але не можуть, бо там досі живе якась древня магія, котру краще не турбувати.

Ще в місті, в самому його центрі був здоровенний базар, на котрому по словах Вирша можна було знайти що завгодно. Там іноді навіть рабів умудрялися продавати, хоча воно й заборонено. А іноді ті раби продаються самі, причому — вигідно. Хлопчики багатим вдовам продаються, а потім зображають поряд з ними секретарів і охоронців. Дівчата теж небідним чоловікам. Деякі дівчата умудряються продатися заміж. Ходять чутки, що десь в місті навіть живе сваха, котра вміє підбирати чоловіків, котрі точно куплять собі рабиню, а потім на ній одружаться. Ще й обставляє те дуже гарно, з міфами про родичів, котрі залишили бідолашній величезні борги, і з переслідувачами, які невідомо чого хочуть.

Будинків, що здаються приїзжим, гостиних домів і бабусь з вільними кімнатами в цьому місті було безліч. І ніхто тут не зверне уваги на компанію найманців. Тому що найманців тут ледь не четверта частина міста. Взагалі, колись це місто саме містом найманців називали. Купці, і не тільки вони, тут шукали охорону. Найманці кому б продати свою зброю і магію.

Іще тут було багато чужинців котрі намагалися щось дізнатися про школу магії. Одні хотіли своїх дітей туди запхнути, або робили вигляд, що ті діти у них є. Інші хотіли задешево найняти мага, а де його взяти, якщо не в школі? І не біда, що недоучка.

Те, що тут багато шахраїв, Йоріт без підказок зрозуміла. Зате тут нікого не дивував ні височенний орк, ні ельф з музичним інструментом. Ельфа навіть намагалися найняти в якості барда в корчму, але він заявив, що збирається відпочивати і слухати інших. У Йоріт намагалися вкрасти неіснуючий гаманець, за що отримали по коліну. Дівчина інстинктивно так відреагувала на ледь помітні обмацування і сама собі здивувалася. Потім її намагалися найняти в якості «чистенької повії», не звертаючи уваги на супутників. І летів той наймач в кущі дуже гарно. Хтось навіть аплодував.

— Дивне місто, — сказала Йоріт, коли вони по вузеньким вуличкам дійшли до будинку з затишним двориком, посеред якого красувалася криниця.

— Цікаве, — не погодився з нею Вирш. — Ідем, Кайка нам зрадіє.

Хто така ця Кайка і чому повинна радіти, Йоріт не уявляла, але пішла. Виявилося, це хазяйка будинку. Вона здавала кімнати, але була дуже перебірлива в тому, кому саме. Чому вона вважала, що такій дивній компанії жити в її домі можна, дівчина не зрозуміла, якось плутано пояснювали. Хто кого врятував? Коли? Причому там ось ця жіночка? Здається вони й самі не були впевнені, мабуть були тоді нетверезі, не інакше.

— Так… — задумливо сказав Айнате, коли Кайка поклала перед кожним тарілку з тушеними овочами і шматком м’яса і пішла у своїх справах. — Зробимо так. Гренхаль піде в школу домовлятися про полігон. Розповість про проблемну сестру по матері. І про те, що мати не менш проблемна, вона не тільки ельфів любить, а й мимопроїзжих магів. Зате дітки талановиті. І сестрі навіть вчителя знайшли, тільки полігон саме зараз потрібен, бо може бути кількісний викид.

— І чого нам вдома в такому випадку не сиділося? — спитав ельф.

— Бо дурні, — пробурчала Йоріт.

— Хороша ідея, — не став сперечатися Айнате. — Але нехай скаже, що везли сестру саме туди, де їй мали допомогти з викидом. Просто не встигли доїхати. В сестрі теж ельфійська кров, хоч і менше, а вона любить робити сюрпризи.

— Що таке кількісний викид? — спитала Йоріт, трохи подумавши. Про магію вона знала небагато. Фактично тільки те, що самостійно вичитала в книжках, жодна з котрих не була підручником. Скоріше поради тим, хто вже знає основи і вчиться досить довго.

— Сильні маги ніколи відразу не бувають сильними, якщо вони не чистокровні ельфи, — пояснив Гренхаль. — У людей інакше. Люди менш пристосовані для магії і відразу багато накопичувати і випускати вони не можуть, навіть якщо є потенціал для цього. Треба розвиватися, загартовуватися, тренуватися, крапля за краплею розширюючи можливості. І якщо людина не чистокровна, не обов’язково потомок ельфа, то в якийсь момент в неї може статися стрибок в можливостях. Причому стається це миттєво, хоча і видно, що скоро може статися. Зупинити і затримати цей процесс неможливо. А от прискорити, правильно підібравши місце — так.

— Стрибок? — перепитала Йоріт.

— Маги в цей момент втримати свою магію не можуть, точно як маленькі ельфи. І щоб вона не наробила лиха до того, як вони схоплять її за хвіст і заспокоять, треба таке місце, яке поглине сиру силу.

— Ага, — тільки й змогла сказати Йоріт. Ото б був їй сюрприз. Чи в школі змогли б зрозуміти, що в неї є в роду ельфи і пояснили ці тонкощі?

Схоже їй з цими найманцями пощастило, аж занадто пощастило. Іще трохи і доведеться дякувати переслідувачам. Бо не з’явилися б в її житті вони, не з’явився б і Айнате.

Дівчина мотнула головою, відганяючи дурні думки і подивилася на вчителя. Гарний же чоловік. І борідка йому напрочуд личила. Якби такий підійшов до неї знайомитися, най навіть в цій дурнуватій куртці, яка натякає, що з її власником порядні дівчата не зв’язуються, вона навряд би від нього втекла. Та навіть буревії в його очах її б не злякали, скоріше зацікавили. Це завдяки бажаючим провести невідомий ритуал вона почала від усього підозрілого сахатися.

Довелося ще раз мотати головою. Бо думки про Айнате теж могли завести кудись не туди. А їй зараз про виживання треба думати, а не мріяти про побачення з симпатичним нелюдем і те, як би воно могло скластися.

В школу їх пустили.

Йоріт справедливо підозрювала, що за гроші, але питати не стала. Віддати цей борг вона б все одно не змогла. Не зараз. А там хто знає, можливо спробу щось повернути взагалі будуть вважати образою. Бо Айнате тут на своїх ворогів полює. А за це ніяких грошей не шкода.