Глава 8

Одної березневої суботи ми направилися на весілля молодої та заможної пари. Наречену звали Олена й Ірен робила їй святкову зачіску. Про дівчину і її коханого, а також про більшість гостей, вона нам повідомила та усе у дрібницях розписала.

Отже, Макс, який чудово вписався до запрошеного товариства, вже перезнайомився з половиною гостей і зустрів навіть когось зі знайомих, я ж за ним на буксирі.

-Таак,- почула розтягнене поруч.

Зі спіни стояв поважний чоловік з віскі у руках і примружившись нас оглядав. Серце почало битися швидше, невже нас розкусили й зараз попросять піти. Це в кращому випадку, або викличуть поліцію.

-Сергію Семеновичу, ми ще не знайомі, - не розгубився Макс. -Мене звуть Павло, а це моя наречена Лариса. Дуже радий з Вами познайомитися, дуже багато про Вас чув. Люба, це тато Оленки, Сергій Семенович!
-Доброго дня! Вітаю Вас. Свято чудове! -Так вчив мене Макс. Пояснював, що навіть якщо людина палець од палець не вдарила, та якщо похвалити, то буде приємно.

А я вже знала, що Оленка вагітна і шлюб зі сторони нареченого більше вигідний йому.

-Дякую, радий познайомитися з друзями доньки, - чоловік вже був на добрячому підпитку,- я тільки одного не розумію, чому такі гості та не п‘ють майже. Я за вами спостерігав. Тому вас в спокою не залишу, поки ви зі мною не вип‘єте.

Офіціант приніс нам бокали, я взяла ігристе і ледь пригубила. Макс випив по склянці з Сергієм Семеновичем, потім по другій і по третій. Вони перекинулися якимись жартами й вловивши момент розішлися. Я ж щоб зайняти руки ходила з шампанським. Я потім якось неочікувано Макс незграбно підбив мою руку і я розлила його на себе.

-От дідько!
-Максе?!
-Тільки не нервуйся. Пішли.
-Куди? -Поцікавилася я.
-На другому поверсі є кімната з вбиральною. Тільки для своїх. Зайдеш, відпереш плаття і підсушиш. Буде не помітно. Я поки з деким поспілкуюсь, -він провів мене до потрібної кімнати, -не затримуйся. Чекаю внизу.

Я зайшла до розкішної кімнати та зачинила двері, щоб ніхто не увійшов. Це була вітальня, з неї йшли двері до спальні. Цікаво звідки Макс знав про цю кімнату? Щоб не затримуватися, швидко зняла коктейльне коротке плаття і направилася до дверей ванної кімнати. Двері раптом відчинилися і звідти вийшов Сергій Семенович.

Цупким поглядом оглянув мене з голови до ніг і схоже залишився задоволений побаченим. П‘яні очі спалахнули хіттю, а я невдало прикрилася знятим платтям.

-А чого б і ні? - Більш для себе сказав він і підійшов до розгубленої мене.

Я задкувала, він наступав.

-Даруйте, Сергію Семеновичу, я не знала, що тут хтось є,- намагалася попросити вибачення і швидко покинути кімнату.
-А тут нікого і нема. І називай мене просто Сергієм. Люблю сором‘язливих, -ну так, мої щоки зараз виглядали як два маки,- і таких струнких як ти люблю. Зараз, правда, молодь дещо з дієтами переборщує, та краще так, аніж моя дружина, яка геть забила на себе. Ну досить балачок, йди до мене. Чоловік почав швидко розстібувати сорочку.

Моє вбрання було схоплено і закинуто десь в бік, куди перед цим полетіла та сама сорочка. Перша розгубленість вже пройшла і я вже відчула в собі сили протистояти чоловіку. Та не встигла, бо, по-перше, він мене вже схопив, а по-друге, двері відчинилися і у дверях стояла поважна жінка. Із-за неї ззаду виглядав Макс.

-Що тут відбувається?- Закричала жінка, яка ще й виявилася дружиною Сергія Семеновича.
-Маргарито? -Зовсім розгубився чоловік, втім, як і я.

Я взагалі хотіла провалитися крізь землю.

-Господи! Ларисо, з тобою все гаразд? -Заметушився Макс, прорвавшись крізь розгнівану жінку,
-Як так можна? Вона неповнолітня ще! - Розпалився Макс, -Я цього так не залишу! Ви така впливова і поважна людина, а такого я від Вас взагалі не чекав.

Сергій Семенович хапав ротом повітря і ніяк не міг отямитися від шоку. Я швидко найшла своє плаття і почала його на себе натягувати.

-Як неповнолітня?- Здивувалася та сама Маргарита.
-Якщо не вірите, можу показати паспорт, -запропонував Максим.

Коли я одягнулась, Макс, взявши мене під руку, потягнув на вихід.

-Стійте! -Викрикнула жінка. -Почекайте. Вийшло якесь непорозуміння.
-Так!- нервово промовив батько нареченої,- я перепрошую, так якось некрасиво вийшло.
-Ви вважаєте, що просто непорозуміння і просто некрасиво?- Макс був рішуче настроєний.

Я мовчала, бо не мала що сказати. Та моє мовчання, сором і розгубленість прийняли за страх від нападу і спроби зґвалтування. Саме в такому руслі вівся напад Макса.

-Ми можемо відшкодувати, -запропонувала Маргарита.
-Ви вважаєте, що ми не маємо грошей? І закриємо очі на те, що відбулося за якісь копійки? -Максим був дуже переконливим.

Я вже сама почала розглядати усю ситуацію збоку спроби зґвалтування.

-Ми маємо, що вам запропонувати,- відізвався Сергій Семенович.

І він запропонував. Він запропонував стільки, що я втратила на деякий час можливість розмовляти від суми, яка пролунала. Макс з Сергієм Семеновичем зговорилися мовчати та зам'яти інцидент. І взагалі не попадатися один одному на очі.

Всю дорогу до нашої «хати» їхали мовчки. Я була трохи шокована. Макс літав у своїх думках та вираз обличчя і легка мрійлива посмішка видавали задоволення від проробленої роботи. До мене нарешті дійшло, що Макс просто мене підставив. Все було продумано, до найменшої деталі. Він на відмінно відіграв свою роль.

-Оскар в студію кращому актору цього сезону!- Голосно порушила тишу в таксі.
-Ти чого, Владо? -А очі такі невинні й стурбовані. Якби не так.
-Ти зіграв мною. -Кажу впевнено, щоб показати, що не вийде відбрехатися.
-Тобі нічого не погрожувало. Я постійно був поряд. Зате… , -похлопав по невеличкій сумочці, яку нам вручив ошуканий чоловік.

Я відвернулася до вікна і промовчала. Не хотілося сваритися в таксі. Та цей випадок заставив мене замислитися над тим, що я роблю і з ким.