6

Все сталося настільки швидко, що вона навіть не повірила відразу в свою вдачу. Невже задумане нею вдалося здійснити так просто й легко? Її жіночі чари, неповторний шарм та нев’януча врода не підвели. Мирослава знову спромоглася оплутати тенетами спокуси чоловіка, з яких йому тепер вже нізащо не виборсатися. Вони кохалися до самої півночі. Забувши про все на світі обоє з головою занурилися в океан неймовірної насолоди, віддалися на поталу вулканічної хіті, злетіли до недосяжних висот плотського задоволення. А потім відбувся потужний вибух інтимного екстазу під час якого у неї перехопило подих, потьмарилося в свідомості і захотілося радісно заволати від щастя на все село.

Наступний, після бурхливої ночі, тиждень промайнув для Миросі наче в фантастичній казці. Днями вона згорала від невгамовного бажання, а вечорами втілювала в життя всі свої найпотаємніші еротичні мрії та фантазії. Не можна сказати що Дмитро був неперевершеним коханцем. В мистецтві любощів йому могли дати фору чимало колишніх залицяльників жінки. Та чоловік насправді буквально боготворив її, а це були найголовніше в їхній близькості. Мирослава відчувала себе ніби в раю всякий раз як потрапляла в його лагідні обійми, вона мліла від втіхи коли губи чоловіка засипали її тіло зливою гарячих поцілунків а руки ніжно пестили найсокровенніше…

На жаль тривало це безумство недовго, бо в сільській громаді неможливо тривалий час приховувати таку річ як подружня зрада. Хтось запримітив як Дмитро у вечірніх сутінках прокрадається до її обійстя. А дальше нескладно було здогадатися навіщо він це робить. І ось вже слухи про те що між ними вже щось знову є розлетілися селом. Невдовзі вони долинули до вух Дмитрової дружини і тут сталося те чого ніхто передбачити не міг. В душі тихої й непоказної жінки як виявилося дрімала справжня левиця. Звістка про негідну поведінку чоловіка розбудила цю люту хижачку й вона кинулася захищати те що насправді належало тільки їй.

Той літній вечір потім обговорювало все село. Дмитро як звично прийшов до своєї пасії за черговою порцію любощів та на цей раз спіймав облизня. Його дружина прослідкувала за ним і спіймала двох коханців у найпікантніший момент їхньої забави. Гучні крики, відбірна лайка й жіночі верески сколихнули навколишню тишу. Самому чоловікові пощастило, він чкурнув куди очі бачать, як тільки-но зрозумів що його спіймали за недостойною справою. А ось Мирославі так легко виплутатися з цієї ситуації не вдалося. За свої гріхи жінці довелося розплачуватися роз’юшеним носом, великим синяком під оком та кількома болючими подряпинами на обличчі. Про пошматовану білизну, видерті пасма волосся і образливі прокльони почуті жінкою на свою адресу мабуть і не варто згадувати.

На ранок про нічне побоїще сельчани гуділи наче бджоли у вулику. А по обіді до Миросі навідався сам війт. Ніяковіючи від незручності і намагаючись не дивитися їй у вічі, чоловік прозоро натякнув, що було б дуже добре, якби вона якнайшвидше поїхала з села. Бо дружина Дмитра хоч з вигляду людина сумирна, та тепер наче з ланцюга зірвалася і відкрито погрожує придушити розлучницю. А він мусить слідкувати за спокоєм і миром в громаді тож не допустить смертовбивства і радить їй проявити здоровий глузд та не провокувати зайві неприємності на свою голову. На кінець попрохав подумати про неповнолітніх дітей, котрі можуть залишитися без батька, а також пообіцяв що сам займеться продажем її будинку.

Слухаючи ці слова Мирослава з відчаєм збагнула настільки сільський очільник зараз правий. Нічого путнього у неї з Дмитром більше не буде. Як відомо двічі в одну річку не ввійдеш хоч як ти не старайся. Вона чомусь вирішила що має право на кохання яке з власної вини так бездарно втратила колись. Та все це виявилося тільки примарним туманом, нездійсненими мріями, даремними сподіваннями яким не судилося стати реальністю. Жінка наївно вважала, що чоловік тепер повністю належить їй, а він навіть палець об палець не вдарив щоб захистити її при першій же небезпеці. За весь день Дмитро так і не провідав її, не прийшов щоб підтримати, заспокоїти, сказати що любить понад усе на світі. Чоловік чи то просто не наважився це зробити, чи скоріш за все отямився від жіночих чар і вирішив що сім’я, дружина та діти для нього важливіші чим палка пристрасть до неї.

Останньою вечірньою маршруткою Мирослава поїхала з села. Звісно можна було не звертати уваги на розумну пораду війта і залишитися в рідній домівці, тільки навіщо? Що її очікує тепер крім загального осуду і глузування? Всі ж бо дорікатимуть що вона розлучниця, яка розбиває чужу сім’ю. А ще неодмінно нагадають, що на чийомусь горі свого щастя не збудуєш. Жінка все це чудово усвідомлювала і відчувала себе абсолютно зайвою і нікому не потрібною. А раз так, то в її тут нічого не затримувало, і єдино-прийнятний вихід було продовжувати шукати свою долю деінде.

Цей скандал гучно прогримів на все село і мав всі шанси стати гарячою темою для тривалих пересудів та пліток. Однак не склалося. Невдовзі розпочалася епідемія коронавірусу і селянам було вже не до розмов про любовні витівки безпутного ловеласа. Не обминула ця пошесть і родину Дмитра. Спершу важко захворіли його батьки, а невдовзі й діти. Спільні негаразди примирили чоловіка та жінку. Як саме це трапилося – невідомо, та дружина пробачила подружню зраду невірному судженому, він повернувся з приймів додому і відтоді вони знову дружня сім’я. Що стосується Мирослави то вона більше не потикається в село. Люди подейкують що закордоном вона знайшла підстаркуватого, однак заможного, іноземця з яким намагається влаштувати своє особисте життя. Якщо це так, то залишається лише побажати вдачі цій нещасній жінці.