3

Коли доля хоче познущатися з людини, то частенько робить це з особливою вишуканістю і жорстокістю. За все своє багатогранне життя жінка в цьому вже неодноразово переконувалася. Цей раз теж не був винятком. Не встигла вона отямитися від першої зустрічі, як нібито сліпий випадок подарував їй другий шанс побачитися з ним. Тепер вони зіткнулися на сільській зупинці, очікуючи на маршрутку котра мала довезти їх в райцентр. І хоча поряд нікого не було вони лише привіталися та перекинулися кількома буденними фразами. В обох було що сказати одне одному, тільки ніхто не наважився зробити той перший крок до відвертої розмови. 

В село жінка поверталася навантажена всілякими покупками мов в’ючний мул. Щоб не сидіти без діла й збільшити привабливість перед ймовірними покупцями батьківської хатинки, вона вирішила трішки причепурити її. Так би мовити навести такий-сякий марафет. Помити шибки у вікнах, відтерти підлогу від зашкарублого бруду, позмітати усюдисуще павутиння. Колись таким займалися вони вдвох з мамою. Та коли вона подалася в мандри, а ненька відійшла в потойбіччя, про рідну домівку не стало кому доглядати. Батько, як більшість чоловіків на такі дрібнички як домашня охайність і чистота майже не звертав уваги.

По дорозі назад доля знову звела їх разом. Побачивши ту кількість пакунків якими Мирослава пообкладала себе вийшовши з маршрутки Борис неочікувано запропонував:

– Може тобі допомогти дотягнути все це додому?

– Якщо тобі не складно буде, – відповіла жінка не наважуючись глянути йому просто у вічі.

Вони неспішно пройшли до її обійстя. Коли всі пакети були акуратно складені біля входу в будинок у Миросі після чемної подяки раптом вихопилося:

– Може зайдеш на пиво, якщо є вільний час? Маю в холодильнику дві пляшки твого улюбленого, нефільтрованого. 

Чоловік на мить повагався, а потім витерши спітніле чоло несподівано погодився:

– А чого б не зайти та не промочити горло. Роботи вдома звісно вистачає, та якусь хвильку можна й перепочити.

Жінка прудкою вивіркою метнулася в хату і невдовзі повернулася з двома запотілими пляшками бурштинового напою. Спритно відкривши їх Борис простягнув одну Мирославі, а зі своє зробивши спраглий ковток поцікавився:

– То ти все таки остаточно вирішила розпрощатися з цим обійстям? Не хочеш залишити його у своїй власності на всяк випадок. Так би мовити для того щоб було прихилитися десь в старості.

– Ні.

– Ясна річ. В тебе ж мабуть є десь житло значно краще й комфортабельніше ніж оця хатинка.

Мирослава підозріло зиркнула на співрозмовника не в силі збагнути насміхається він зараз над нею, чи говорить на повному серйозі. Невже насправді вірить у всі ці побрехеньки та хвастощі які так вперто роками розповсюджувала по селі покійна мама про благополучне і забезпечене існування своє улюбленої доньки. Наче весь теперішній вигляд жінки красномовно не говорить про те, що колишня принцеса так й не зуміла стати повноцінною королівною. Але він завжди був наївною людиною, тож мабуть досі щиро вважає що вона спромоглася досягнути неабияких висот в особистому житті.

Насправді це було звісно ж не так, адже тоді столиця швидко «обламала» пиху в зарозумілого дівчиська. Міські хлопці виявилися зовсім не такими простачками як сільські однолітки, і її безвідмовні дівочі чари тут були безсилими. Навпаки, вона й незчулася як сама втрапила у ті пастки, які раніше розкладала для інших. Непомітно для себе захопилася одним парубком котрий був значно старший за неї. Пристрасть до нього була настільки великою і палкою, що втративши здоровий глузд наробила багато непоправних дурниць. В результаті цих необдуманих вчинків юнка завагітніла.

Дізнавшись про це коханий дівчини показав свою справжню сутність. Парубок прямо заявив, що не збирається вішати собі на шию ярмо молодого батька. Мовляв не для того він стільки років вчився в престижному університеті, щоб тепер займатися мокрими пелюшками та вислуховувати скиглення новонародженого маляти. Та й взагалі то її особисті клопоти і вона б мала думати як не допустити до такої неприємної ситуації коли віддавалася йому. А на кінець цинічно додав, що готовий допомогти вирішити цю проблему і постарається знайти гроші на аборт.

Мирося гірко плакала, благала його одуматися, розповідала про блаженне відчуття батьківства, все було намарно. Юнак був непохитним і дівчина була змушена погодилася на його пропозицію. Бо що мала робити? Не повертатися ж додому з маленькою дитиною на руках? Батьки ще може б і змирилися з таким розвитком подій, але що скажуть її родичі, друзі і просто сусіди? Від всіляких пліток, пересудів і насмішок що розійдуться селом потім роками не відмиєшся. Зрештою вона й сама не відчувала себе готовою до майбутнього материнства. Попереду були такі грандіозні перспективи, стільки всіляких радощів та розваг, не проміняти ж це все на виснажливу роль матері-одиначки.

Юнка позбулася вагітності про що потім неодноразово шкодувала. Наслідки аборту в такому молодому віці були для неї катастрофічними. Вже згодом виявилося що через таку наругу над власним організмом вона вже ніколи не зможе мати дітей. Та все це було потім, а тоді розв’язавши таку складну проблему і приховавши її від своїх рідних Мирослава з головою занурилася у веселе та безтурботне життя дівчини-студентки. Нові знайомства, шалені пригоди, захоплення і пристрасть злилися в одну барвисту мозаїку, у якій не знайшлося місця тільки для одного – справжнього кохання. Як вона не старалася, як не намагалася та нічого суттєвішого чим скороминучі любовні романи на своїй життєві стежині їй більше не вдавалося зустріти.