Розділ 10

Яна не могла повірити - вона залишила машину лише на кілька хвилин, щоб заскочити до аптеки за знеболювальним, а якийсь виродок встиг вже подряпати її машину. І де? У дворі Марининого будинку! Уздовж всього форда була прокреслена величезна смуга, дзеркало вирвано і валялося десь під авто, та й на крилі з'явилася значна вм'ятина. Дівчина швидко набрала номер поліції й пояснила їм ситуацію. Патруль приїхав через кілька хвилин, а вже за годину, зібравши всі дані й оглянувши машину, копи відпустили її.

Голова боліла все сильніше, а треба було ще зайти до Марини. Вже сутеніло, і Яна розуміла, що, ймовірно, робочих вона не застане - світло не горіло ні в одному з вікон необхідної їй квартири. Дівчина втомлено зайшла в під'їзд і натиснула кнопку виклику ліфта, але той ніяк не відреагував.

«Схоже, цей день навряд чи може стати ще гіршим» - зі злістю подумала Яна, піднімаючись сходами.

Вона вже відкривала двері, коли раптом з нізвідки вискочив скуйовджений сірий кіт. Тварина прошмигнула у неї між ніг, але настільки невдало, що перелякана Яна оступилася, підвернула ногу, попутно зламала каблук і впала на брудну підлогу загального коридору. Незабаром за котом промчав величезний ротвейлер.

Яна шмигнула носом. Всі ті емоції, які вона намагалася стримувати всі ці дні, нахлинули на неї разом і спиратися їм вона вже не могла. Сяк-так вона встала і швидко прошмигнула до квартири, а там, вже без тіні збентеження і жалю розридалася.

Міша погано пам'ятав дорогу до будинку Марини, але побачивши понівечений мамин форд, різко крикнув «Гальмуй» і відразу ж вискочив з машини. Саша припаркував свій автомобіль поруч і підійшов до сина.

- Це Янин, так? - зрозумів він по стурбованому обличчю сина.

- Так, - відповів Мишко, оглядаючи пошкоджене крило.

- Але де вона сама? - Саша нічого не говорив синові, але сам мигцем оглянув салон, щоб переконатися, що слідів крові немає.

Міша глянув на батька і раптом усвідомив, що той схвильований не менше за нього.

«Невже щиро турбується про неї?» - майнула у нього в голові думка. Піддавшись швидкоплинному пориву, раптом чесно відповів батькові.

- Не знаю. Мамина подруга попросила її оглянути квартиру, але мама раптом просто вимкнула телефон.

- Отже, ми шукатимемо квартиру подруги?

- Так. Але я не пам'ятаю точний номер.

- Не важливо, зараз знайдемо.

Через хвилин 10 вони вже знайшли вікна необхідної їм квартири. Світло горіло лише в одній кімнаті, але це вже був добрий знак. Коли вони підійшли до під'їзду, той виявився закритим, але Саша дістав свою в'язку ключів і приклав ключ від домофона - двері відразу ж відкрилися.

- Універсальний, - не чекаючи питання, пояснив чоловік.

Піднявшись на поверх, вони помітили, що у вхідних дверях стирчать ключі, а самі вони нещільно зачинені. З глибини квартири доносилися звуки, які неможливо було ні з чим переплутати й чоловіки переглянулися. Потім тихо увійшли й обережно зазирнули до кімнати, де сиділа Яна. Дівчина сиділа на підлозі, притулившись до голої стіни й плакала, ткнувшись у власні коліна. Чесно кажучи, її ридання більше були схожі на стогони пораненої тварини, ніж на звичайну жіночу істерику.

Міша кинувся було до матері, але Саша його зупинив.

- Не треба. Вона не захоче, щоб ти її бачив такою. Дозволь мені залишитися з нею. - Міша хотів було заперечити, але зрозумів, що, можливо, його батько має рацію. - Я привезу її, як тільки смогу.-

Хлопець кивнув і тихо вийшов з квартири.

Тим часом Саша безшумно підійшов до Яни, присів біля неї й обійняв за плечі. Жінка миттю підняла на нього заплакані очі й сіпнулася в сторону.

- Що ти тут робиш?

- Неважливо. Вважай, що я прийшов переконатися, що з тобою все гаразд.

- Зі мною все гаразд, - Яна гордо підняла підборіддя, але сльози проти її волі продовжували скочуватися по щоках.

- Не дури ні мене, ні себе. Це не має сенсу. - Саша притиснув її до себе й вклав голову Яни на своє плече. - Що тебе так засмутило?

- Та так, дрібниці.

- Яно ... - осудливо повторив Саша, - дрібниці тебе так не засмучують.

Вона родовжувала мовчати, і раптом чоловіка осяйнула дивна думка.

- Ти говорила з Наташею, так? - Яна нічого не відповіла, але невпевнено кивнула. - І що вона тобі сказала?

- Сказала, що закохалася в тебе, а ти не звертав на неї уваги. Тому й розлютилася і сказала про зради. - Саша був вражений - ось так от розбити сім'ю через особисту образу? Це було просто незбагненно! - А далі боялася зізнатися про те, що сталося ...

Сльози почали котитися з новою силою, і Саша відчував, як здригаються її плечі під його сильними руками.

- Ти уявляєш? Все, що було важливого у нашому житті, зруйнували прості ревнощі! - Повторювала вона раз по раз, а Саша просто мовчав та обіймав її, знаючи, що слова тут зайві. Через кілька хвилин Яна почала заспокоюватися.

- Дівчинко моя рідна, я все це розумію, і знав раніше, - вона здивовано подивилася на нього, і чоловік пояснив. - Все наше минуле життя зруйнувала не Наташа і не її підступи, а наші ревнощі.