Саша намагався додзвонитися до Яни, але та не відповідала на його дзвінки. Спочатку подумав, що вона зайнята, але після згадав, що вся її робота поки пов'язана саме з ним. Тоді набрав Григорія Івановича, але той перепросив і повідомив, що у його співробітниці виникли термінові справи.
Це абсолютно збило Сашу з пантелику, і він занепокоївся - що як це їхня минула розмова подіяла на неї так?
Подумавши, чоловік вирішив почекати ще кілька годин і самому поїхати до неї додому, якщо колишня не зателефонує.
Коли Мишко прочитав записку від мами, він відразу зрозумів, в чому справа - напевно вона все ж повелася на красиві слова Саші й поїхала з ним кудись.
«Дідько, ну чому вона така дурна і слабохарактерна!» - роздратовано подумав. Йому не подобалося, що мама так вчиняє, але після такого він точно з нею серйозно поговорить. Хоч би що там було, але для нього цей ідіот нічого не вартий - як не було його в життя Міші, так і не буде! Він це давно вирішив, і якісь амурні справи батьків його не стосуються.
У коридорі почувся шурхіт і Мішка зрозумів, що повернулася Катя.
- Привіт. Ти чого такий похмурий? - поцікавилася сестра.
- На, читай, - простягнув їй записку.
- Хм, поїхала. Ну і що? Ти ж знаєш, у неї часто бувають відрядження. Та й Макс іноді забирає її з собою.
- Ти, що, дійсно така наївна?
- Ну, а що тут такого?
- Так вона, майже напевно, з цим...
Катя насупилася і подивилася на брата.
- Невже ти настільки його ненавидиш?
- А є сумніви?
- Але ти навіть не даєш йому шансу!
- Ось дивись! Ти з ним навіть ще не бачилася, а він уже став причиною нашої сварки, - уперся Міша.
- Це навіть звучить дивно. Тим більше у тебе немає доказів, що мама дійсно з ним.
- Але, чому вона тоді не сказала про це раніше? А я тобі відповім - вона не хотіла, щоб я її відмовляв.
- Ти накручуєш себе, - Катя пішла до кімнати, але брат пішов за нею, переконуючи у своїй правоті. Раптом у двері подзвонили, і підлітки миттєво замовкли. - Я відкрию, напевно це сусіди. - Дівчинка посміхнулася, хоча серце її калатало наче шалене - в глибині душі вона сподівалася, що це тато. Коли ж відкрила двері, то застигла у подиві - перед нею стояв чоловік, якого вона просто не могла не впізнати - стрункий, високий, з сірими очима і світлою шевелюрою неслухняного волосся.
- Тато? - тремтячим голосом запитала дівчинка, хоча і так чудово знала відповідь на це питання.
- Привіт Катю, - Саша зніяковіло дивився на дочку і не знав, чого від неї чекати - спокійного тону матері або ж бурхливої реакції брата. Однак те, що сталося далі, він точно не міг передбачити - дочка кинулася йому на шию і почала плакати.
- Татку, я так сильно за тобою сумувала! - це єдине, що зміг розібрати Саша з потоку слів доньки.
Піддавшись пориву, він міцно обняв дівчинку і тільки тепер відчув, наскільки сильно йому цього не вистачало.
- Вибач, я, напевно, виглядаю нерозумно... - через кілька хвилин Катя підняла на нього очі, повні сліз.
Саша усміхнувся і ще раз обійняв її.
- Ти не повіриш, але саме цю фразу сказала мені нещодавно твоя мама. І ні, ти не виглядаєш нерозумно, - чоловік нахилився трохи нижче і сказав так, щоб його могла почути тільки дівчина. - Я дуже радий, що ти так вчинила, бо дуже боявся твоєї реакції.
- Може, ви, нарешті зайдете до квартири? - Без ентузіазму спитав Мишко. Йому зовсім не хотілося запрошувати батька додому, але і щоб вони стояли на сходовій клітці, він теж не бажав.
Саша з Катею зніяковіло перезирнулися і зайшли всередину.
- Ну, і навіщо ти сюди прийшов? - Відразу ж спитав Мишко.
Чоловік був трохи збентежений таким питанням, але відповів чесно.
- По правді кажучи, я цілий день не міг додзвонитися до вашої мами й почав хвилюватися за неї. Тим більше, що її шеф сказав, що у неї виникли вдома якісь невідкладні справи.
Катя стривожено перезирнулася з братом, а потім пояснила все Саші.
- Її немає вдома. Ми були впевнені, що вона з тобою. Напевно, їй треба було виїхати кудись у справах.
- Тоді б шеф був у курсі, - заперечив Миша.
- Напевно вона поїхала з Максом, а я все зіпсував, і даремно підняв паніку, - раптом зрозумів Саша.
Мішу розривали змішані почуття - з одного боку він хвилювався за маму, але з іншого не хотів говорити батькові про те, що вона порвала з Максом. Зрештою, він запропонував Каті поки випити чаю з Сашком на кухні, а сам швидко набрав номер мами. Вона відповіла майже відразу.
- Привіт, вже скучив? - Весело запитала. Хлопець заспокоївся, почувши дорожній шум.
- Мам, ти де?
- Я ж сказала - мені треба було виїхати з міста у справах.
- Де ти? Я знаю, що це не по роботі й не через Сашу, - наполегливо перепитав він.
#1965 в Любовні романи
#959 в Сучасний любовний роман
#449 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 20.10.2020