Розділ 6

На щастя, були вихідні, і Катя могла собі дозволити трохи відпочити. Їй дуже не хотілося розмовляти з Мішею, а тому вона наполегливо удавала, що спить. Хай там як, вона хотіла побачиться з татом, і запитати, чому ж він не повернувся до них?

На відміну від брата, вона не відчувала до Саші негативних емоцій - батько завинив перед ними, але, він усвідомив свою провину й хотів би поспілкуватися. Дівчинка вважала, що йому варто дати шанс, навіть, якщо тато знову зникне. Різниця була в тому, що цього разу це буде добровільно й остаточно. Якщо він піде - навіть Катя не зможе бути лояльною до нього.

Все, треба трошки отямитися. Дівчинка потягнулася, сіла на ліжку і закуталась у ковдру. Натягнувши капці, пройшла до кімнати брата - та виявилася порожньою. Зазирнувши на кухню, Катя, нарешті, побачила Мішу. Він сидів за столом і з насолодою жував бутерброд з ковбасою і запивав його чаєм з лимоном.

- Привіт, - несміливо привіталася Катя.

- Доброго ранку. Снідатимеш?

- Ні, дякую, - дівчинка зніяковіло сіла на краєчок стільця.

- Даремно, ковбаса дуже смачна, - удавано спокусливо відкусив нехитру закуску хлопець. Хоча обидва розуміли - він з усіх сил намагається удавати, що нічого не сталося. Нарешті Міша не витримав: - Ти хочеш поговорити зі мною? Думаєш, за ніч моє ставлення до нього змінилося?

- Ні, не думаю, але прошу тебе зрозуміти й мій вибір - я не збираюся беззастережно любити його, але дати шанс, думаю, варто.

- А я думаю - ти дарма витратиш час. Він жодного разу про нас не згадав, то ж сумніваюся, що тепер щось зміниться. Просто хвилинний порив і не більше.

Катя пильно подивилася на брата і подумала про те, чому він так ненавидить батька. Вона чудово пам'ятала, як раніше він, так само як зараз вона, відчайдушно прагнув повернення тата - питав у матері про нього, вів щоденник, щоб той знав, як проходить його життя, збирав колекцію машинок і наклейок і все це - заради того, хто ніколи не був поруч. Але одного разу все це припинилося. Дівчинка згадала, як застала брата біля величезного багаття, зробленого з тих самих щоденників, іграшок, і подарунків, які давним-давно йому надсилав батько. Коли Катя запитала що відбувається, її брат відповів не по роках байдуже: «Немає сенсу зберігати весь цей мотлох».

Мама нічого не знала про «прощальне багаття», але з того моменту він сильно змінився. Як би пафосно це не звучало, але Міша подорослішав і змужнів буквально за один день, і дівчинка розуміла, що це якось пов'язано з його думкою про батька. Після того дня він жодного разу не запитав маму про нього.

- Нехай навіть так. Мішо, ти мене знаєш - ти мені дорогий, і тільки тому я взагалі обговорюю з тобою цю тему. Я зустрінуся з ним, але не хочу, щоб це було секретом.

- Катю, зрозумій, я не хочу, щоб ти розчарувалася в ньому. Знову.

- Навіть якщо це трапиться - це буде його вибір, і я більше не буду мати жодних сподівань щодо нього. Але поки ... поки я хочу думати, що у мене є шанс повернути нам батька, - дівчинка підійшла та обняла брата, даючи зрозуміти, що вона не змінить свого рішення. - Будь ласка, не заважай мені.

- Ну, якщо він тебе образить, то у мене буде ще одна причина гарненько йому врізати.

- Спасибі. Знаєш, а я, шалено хочу смаженої картоплі! Та й мама її любить. - Катя скинула з себе ковдру й полізла у духовку за сковородою.

- Гаразд, тоді смаж і на мене, - Міша вийшов на балкон за картоплею, навіть не помітивши, що Яна вже давно прокинулася і весь цей час стояла під дверима кухні. Їй не хотілося втручатися в розмову дітей, а тому вона просто розвернулася і пішла назад у свою кімнату. Добре, що сьогодні був вихідний.

Ближче до вечора Саша все ж зважився набрати Яну і запропонувати їй зустрітися.

- Сашу, ну ти вмієш знайти час. Може, вже завтра зустрінемося?

- Втомилася? - У трубці почулася тиша. - Вибач, дурне питання - вчора, і правда, було багато важких моментів.

«Добре, що йому не варто все пояснювати» - подумала Яна.

- Гаразд, тоді, домовимося так - на вихідних я тебе не чіпаю, але в понеділок ми обов'язково зустрінемося.

- Чудово. Я цілком і повністю згодна. До речі, я спробую до цього моменту все ж підготувати всі необхідні документи й плани, щоб ... - Яна не встигла закінчити - тихий сміх Саші її перервав.

- Яно, це чудово, але чесне слово - мені б значно більше хотілося з тобою зустрітися, щоб поговорити про особисте. У нас досі не було можливості обговорити все.

- Ти думаєш, варто ворушити минуле?

- Я впевнений в цьому. Хай там що, я не хочу, щоб між нами залишалися недомовленості, - він не закінчив фразу, і дівчина зрозуміла це. Можливо, він мав на увазі їхні стосунки тепер? Адже, по суті, вони один одному чужі люди...

- Я не проти, але ... Давай все ж спочатку поговоримо про роботу, добре? Так мені буде спокійніше.

- Як скажеш, але знай – цього разу не вона для мене в пріоритеті. Все, відпочивай ... і передай привіт Міші й Каті. - Останню фразу чоловік сказав на одному диханні, ніби боявся, що навіть це може викликати гнів дітей.

- Добре передам. Бувай. - Яна вимкнула телефон і подумала, що, по суті, її колишній чоловік залишається все тією ж дитиною.