Розділ 5

- Що, чорт забирай, це було?! - як тільки Яна з Мішею переступили поріг квартири, син одразу ж накинувся на матір: - Ти що, знову повелася на його красиві слова? Здається, ти неправильно мене зрозуміла, коли я говорив, що тобі варто знайти когось кращого за Макса!

- Якщо ти даси мені хоча б хвилинку, то я зможу все пояснити!

- Ну, спробуй, хоча сумніваюся, що ти зможеш придумати щось досить правдоподібне! - здається, хтось зовсім забув про те, хто в цьому домі дитина, а хто - дорослий.

- Ми зустрілися з твоїм батьком сьогодні випадково - він прийшов до Григорія Івановича як клієнт, і шеф порадив мене для вирішення його завдань. Це була ви-пад-ко-вість! Під час побачення Максом запросив мене до свого улюбленого кафе. Я не могла знати, що там знову буде Саша. Звідки він дізнався нашу адресу, можу тільки здогадуватися - очевидно, шеф підказав, - роздратовано сказала, демонструючи, що і сама не в захваті від ситуації.

- Щось слабо віриться. Навіщо ж він тоді приїхав сюди?

- Не знаю. Напевно, вирішив, що у нас виникла якась серйозна проблема.

- Він - наша проблема! І ти про це знаєш!

Яна вперше бачила сина в такому гніві й це її лякало. Крім того, вона почувалася некомфортно, адже, по суті, зараз саме Міша поводився як батько, який виховує неслухняне маля.

- Чесно кажучи, я не хочу говорити з тобою, коли ти настільки роздратований. Я не збираюся тобі пояснювати, чому зараз розмовляла з твоїм батьком, але все, що ти хочеш йому сказати - можеш висловити йому особисто, а мене не чіпай, добре? Я не збираюся наступати на одні й ті ж граблі вдруге і знову зустрічатися з ним. А від мене твій батько хотів тільки допомоги в тому, щоб зустрітися з вами.

- Тато хоче зустрітися з нами? - У розпалі суперечки ні Яна, ні її син не помітили, як з кімнати вийшла заспана Катя, яка чула всю їхню розмову. В її очах було здивування і дитяча радість - як і всі дочки, в глибині душі вона сподівалася, що казка втілиться в життя, і тато повернеться до неї.

- Навіть не думай про це, - процідив крізь зуби Міша. В його голосі звучали сталеві нотки, але сестра була занадто впертою, щоб погодитися з цим.

- Навіть не сумнівайся! - закутавшись у плед, дівчина гордо розвернулася і попрямувала до своєї кімнати.

- Гей, я з тобою розмовляю!

Міша попрямував слідом за дівчиною, а Яна втомлено присіла і взялася за голову.

«Будь ласка, нехай цей божевільний день нарешті закінчитися » - подумки благала вона.

- Діти, у мене до вас пропозиція, від якого ви не зможете відмовитися - зараз ми всі негайно розходимося по своїх кімнатах, а вже завтра, на свіжу голову, продовжимо дискусію. - Міша хотів щось заперечити, але, побачивши погляд матері, замовк. - Так, ти все правильно зрозумів. Це не обговорюється. Добраніч.

Швидко роздягнувшись, і наспіх вийнявши з волосся шпильки, Яна впала на ліжко. Не дивлячись на те, що зовні її стосунки з дітьми були досить вільними, Міша і Катя чудово знали, коли не варто заперечувати матері.
 

Саша різко загальмував біля міської набережної. От Дідько! Міша його ненавидить! Звичайно, він не міг сподіватися, що син прийме його з розпростертими обіймами, але лють, що звучала в його голосі й колючий погляд чітко дали зрозуміти, що хлопець думає про нього. А чоловік комусь наївно сподівався на банальну байдужість...

Водій вийшов з машини й закурив. Невже справи настільки погані? Можливо, зараз він трохи охолоне, і вони зможуть поговорити? Саша з самого початку був реалістом, і не сподівався, що все буде гладко, але якби у нього була можливість хоча б спокійно поспілкуватися з сином, можливо, все стало б хоч трошки краще? ...

«Сподіваюся, у Каті характер хоча б трохи спокійніший» - подумав чоловік, вдихаючи гіркий дим. В кишені задзвонив мобільник, але Саша не хотів відповідати на дзвінок. Нарешті, нав'язлива мелодія замовкла, але через хвилину знову заграла. Довелося таки дістати гаджет та глянути на екран. Як минуле, то скопом - дзвонив Колька - він, як і Саша, повернувся додому. Щоправда, на відміну від друга, лише тимчасово.

- Так! - різко відповів замість вітання.

- Я так розумію, справи йдуть не дуже добре?

- Ти навіть не уявляєш наскільки.

- Бізнес не йде? Або грошей не вистачає?

- В житті не вгадаєш, навіть не старайся. Ти де?

- У Маринки, але вже їду додому. Ти хочеш зустрітися?

- Так. Зможеш приїхати до мене?

- Та без проблем!

- Все, тоді чекаю. - Саша натиснув «відбій» і сів у машину. Його холодильник був порожній, а, отже, треба було ще заїхати до магазину. Знаючи друга - той дійсно швидко дістанеться до нього.

- Ну, розповідай, що у тебе такого страшного сталося?

- Ти не повіриш ... - Чоловік швидко розлив коньяк по чашках (досі так і не спромігся купити більше посуду) і, простягнув одну з них приятелеві, іншу ж одним махом випив. - Я знайшов свою сім'ю!

Саша розповідав другові про всі події минулого дня, а Колька тільки ошелешено мовчав. Коли розмова дійшла до ситуації з Мішею, він лише пирхнув.