Григорій Іванович одразу відчував перспективних клієнтів, а тому до Саші поставився з особливою шаною. Всі справи він також вважав за краще вирішувати не в нудному сірому офісі, а в затишному невеликому ресторанчику недалеко від центру. Зустріч була призначена на вечір.
- Ну, і як вам наша Яночка? - здалеку почав шеф, а Саша мало не захлинувся, почувши це. На щастя, він вчасно зрозумів, про що той хоче дізнатися.
- Дівчинка явно в темі, і це не може не тішити. Я цілком задоволений і хочу, щоб саме вона надалі займалася моїм проєктом.
- Чудово! Думаю, вона теж не відмовиться.
Саша хотів ще щось розповісти своєму новому знайомому, але раптом осікся - в зал увійшла його колишня дружина. У червоній сукні вона виглядала приголомшливо. Темне волосся Яни було зібрано догори, оголюючи довгу шию, а в руках жінка тримала чорну сумочку-клатч.
- О, так ось же вона! - простеживши за його захопленим поглядом, вигукнув Григорій. Він миттю схопився на ноги й підбіг до своєї співробітниці. Саша залишився сидіти на місці й спостерігав за тим, як чоловік, активно жестикулюючи, почав для чогось показувати в його сторону. У цей момент до пари підійшов молодик і привітався з директором фірми. У всій його позі було щось штучне, наче він підлещувався до директора, і Саші це не сподобалося. Раптом Григорій потягнув новоприбулу парочку до їхнього столика і на ходу кинув офіціантові, що б той приніс ще два стільці. Здавалося, крім директора, ніхто не відчував себе комфортно, але він цього не помічав.
- Яка вдала зустріч. Чим не привід дізнатися один одного трохи краще, адже нам доведеться багато співпрацювати! - радісно вигукнув директор. Саша вже зрозумів, що чоловік не особливо переймався тактом і ненав'язливим ставленням до клієнтів та колег. - До речі, познайомтеся, Саша, це мій хороший друг, Максим, підприємець, як і ви. Правда він пішов по більш сучасному шляху - займається інформаційними технологіями.
Чоловік бачив, як було ніяково його колишній дружині, але нічого вдіяти не міг, інакше всі дізналися б про їхню маленьку таємницю.
- А ви, я так розумію, той самий тезка Яни, чи не так? - З посмішкою запитав Максим.
- Так, мабуть, це я.
- Вона вже встигла нам розповісти, наскільки ретельно ви ставитеся до підбору співробітників, з якими збираєтеся працювати.
- Просто я люблю вести справи тільки з надійними людьми, і її кандидатура мене більш ніж задовольнила. - Саша зам'явся, не знаючи, як перейти на нейтральну тему, але потім вирішив, що поки розмова крутиться навколо роботи, це буде неможливо. - Григорій, ваша співробітниця справжній скарб, це точно, однак, я пропоную все ж змінити тему.
- О, ви маєте рацію. Напевно, я вам вже набрид?
- Анітрохи, але, думаю, нам усім краще трошки відпочити від неї.
- Так-так звичайно. Яночко, ну що ж ви так засмутилися? Ось, будь ласка, беріть меню, замовляйте. Якщо вже трапилася така несподівана та приємна зустріч, то, думаю, варто нею скористатися. Тим більше, що фірма все оплачує, - шеф простягнув дівчині меню і ласкаво посміхнувся - вона була одна з його улюблених співробітниць.
Саша ж зауважив, як їй було ніяково - Яна раз у раз м'яла в руках маленький носовичок і сильно почервоніла від такої пильної уваги.
- Пане Олександре, розкажіть нам трохи про свою роботу. Чому ви вибрали саме медичну клініку? Ви лікар? - поцікавився Максим, вивчаючи меню.
- Так, я хірург. Так вже склалося, що я понад десять років працював в Німеччині й мені це дуже набридло. Точніше, мені захотілося зробити все те саме, але тут, у нас. А оскільки коштів і знайомств у мене, начебто, вистачає, то я вирішив пошукати спонсорів у нашій країні та, як бачите, знайшов.
- І ви впевнені, що ваше справа не прогорить? - поцікавився Максим.
- Ну, якщо починати справу з думок про її провал, то не бачу сенсу взагалі щось починати, - розвів руками Саша. - Яна, а ви що думаєте?
- Ну, людина завжди повинна до чогось прагнути. - Стримано відповіла дівчина. Найменше їй хотілося влазити в майбутню дискусію між колишнім чоловіком і теперішнім хлопцем. Як не дивно, ситуацію врятував її шеф, який швидко перевів тему в мирне русло. Після вечері Саша перепросив і дістав пачку сигарет.
- Професійна звичка, - пояснив він і вийшов на вулицю покурити. Максим ув'язався з ним.
- Не проти, якщо ми перейдемо на «ти»? - відразу ж запитав Макс.
- Звісно ж ні.
- Отже, ти довго жив в Німеччині?
- Так. Запросили попрацювати, і сподобалося.
- А чого ж тоді повернувся? - вся манера хлопця була трохи нахабною і розв'язною, що напружувало Сашу.
- У мене тут залишилися справи - я більше не міг зволікати.
- То ти потім знову назад?
- Та ні, тепер остаточно тут залишуся.
- Сам приїхав, чи привіз когось з собою?
- Про що ти? - не відразу зрозумів Саша.
- Ну, я про коханку. Або тебе тут хтось чекав?
- Ні, у мене немає нікого, - коротко відповів чоловік.
- Зрозуміло, - між чоловіками виникла незручна пауза, яку зважився порушити Саша.
#1969 в Любовні романи
#959 в Сучасний любовний роман
#449 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 20.10.2020