Розділ 2

Після зустрічі з Яною Саша запланував ще кілька співбесід, але швидко зрозумів, що не зможе сьогодні думати про справи й відправився у парк прогулятися. Треба ж, він так часто думав про те, як зможе знайти свою сім'ю, як діти радісно його зустрінуть, а сам ... Коли це сталося, він не знайшов нічого кращого, ніж почати обговорювати зі своєю колишньою дружиною власні справи.

Жовтневе сонце гріло своїм теплом, і чоловік вирішив поніжитися в його променях. 

П'ятнадцять років минуло, а відчуття такі, ніби він не бачився з Яною щонайбільше тиждень. Як би хотілося, щоб це було саме так. Скількох помилок могли б уникнути...

Тоді він навчався на п'ятому курсі в медичному університеті й вже відчував майбутню свободу. Дихав нею на повні груди й майже весь вільний час зависав з друзями. Тоді хтось із його приятелів привів до їхньої компанію дивну дівчинку Наташу, яка дуже мило кокетувала з Сашею, чим дуже засмучувала хлопця, котрий познайомив їх.

Сам майбутній медик не звертав на неї уваги, проте незабаром дівчина привела з собою подругу Яну, і тоді хлопець зрозумів, що пропав. Він божеволів від неї, безбожно прогулював пари та сподівався, що сором'язлива Яна зверне на нього уваги. А дівчина тільки мило посміхалася і казала, що їй подобаються інші хлопці. Саша не здавався, бо вірив, що вона відповість на його палкі почуття, і мав рацію. На це пішло майже пів року, але воно було того варте.

Їхня компанія святкувала випуск, і Наташа з Яною пішли з їхньою групою на набережну. Колишні студенти співали під гітару, цілувалися і пили шампанське й портвейн. Для сором’язливої дівчини все це було новим, і Яна не знала, як себе поводити. Тоді Саша взяв її за руку і запропонував трохи прогулятися.

Вони йшли вздовж берега і базікали про незначні дрібниці. Незабаром пара пішла від галасливої юрби випускників, і тоді хлопець зважився на найвідчайдушніший крок у своєму житті. Майбутній медик накинув дівчині на плечі свою курточку і запропонував їй сісти на щаблі. Сам він сів позаду неї й притиснув її до себе.

- Ян, а виходь за мене заміж! - випалив він на одному подиху.

- Що?! - Дівчина обернулася і здивовано глянула на хлопця.

- Я люблю тебе, виходь за мене заміж. - Серце в грудях калатало наче божевільне, а сам він навіть не помітив, як затамував подих, чекаючи відповіді. - Ну, то як, вийдеш?

Яна встала, зняла з себе курточку і простягнула йому.

- Ні.

- Але чому?

- Бо тобі б лише дуріти, а я ставлюся до цього серйозно. Ти мене не кохаєш.

- А ти звідки знаєш? - з викликом запитав він.

- Не знаю, - тихо відповіла дівчина, і в цей момент Саша зрозумів, що повинен зробити. Він просто обняв її й поцілував так ніжно, як ніколи раніше нікого не цілував.

- Дай мені шанс, і я доведу, що люблю тебе. Ну, а якщо ні, то ми завжди встигнемо розлучитися.

Дівчина стояла і просто дивилася на нього. Щось у її погляді змінилося. У місячному сяйві Саша вперше побачив кохану настільки ніжною і беззахисною, і зрозумів, що Яна вже дуже давно відповіла на його почуття.

Батьки були здивовані, але протестувати не стали. Через місяць відгуляли весілля, а через рік у них народився Мишко, ще через два - Катька. Дружина просто до втрати свідомості втомлювалася з дітьми, але навідріз відмовлялася брати академку, а тому вчилася на вечірньому. Саша ж брався за будь-яку роботу, аби забезпечити свою родину всім необхідним. Як це часто буває, грошей катастрофічно не вистачало, але зараз чоловік розумів, що саме тоді він був найщасливішою людиною у світі.

- Ну, що, зустрілася зі своїм тезкою? - Відразу запитав Максим, викручуючи кермо.

- Що? - розгублено запитала Яна.

- Кажу, побачилася з цінним клієнтом, якого підкинув Іванович?

- А, так ... - дівчина перебувала в легкому шоці від зустрічі, але не хотіла обговорювати її з Максом - у них тільки почало все налагоджуватися. - Нічого особливого. Поки він хотів просто упевнитися, що я дійсно бачу ситуація так само як і він. Нічого конкретного ми не обговорювали.

- Дивно. Ваша погодинна оплата не така вже й дешева. Ну, нічого - отже, він дає тобі непогану можливість заробити, чи не так?

- Так, звісно.

- Ти якась мовчазна сьогодні. Все добре?

- Так, не звертай уваги. Просто трохи втомилася.

- Тебе відвезти додому? Шкода, я думав, ми сьогодні проведемо вечір разом.

- Не знаю, Максе, я не проти, але поки не можу відповісти. Ближче до вечора все скажу, добре?

- Спробуй не затягувати - ти ж знаєш, я не люблю невизначеності, - роздратовано зауважив чоловік. Він був на кілька років молодшим за Яну, але вже вважав себе успішним бізнесменом, а тому нерідко намагався продемонструвати оточенню, що у нього купа справ. Часто дійсно був зайнятий, але зараз це було звичайне замилювання очей, і Яна це розуміла.
Вирішивши, що на роботі її явно сьогодні не чекають, подумала, що цілком може дозволити собі провести час з дітьми, а вечір приділити коханому чоловікові.

- Знаєш, закинь мене, будь ласка, додому, а на вечір тоді щось придумаємо, добре?