Розділ 1

- Ой! - Яна боляче вдарилася головою об куток столика в кафе. Так, звичайно тут було не дуже зручно, але зараз це набагато краще, ніж сидіти там, зверху. Вона ніяк не очікувала від шефа такої підстави - з усіх працівників фірми саме їй дістався її тезка. «Дивіться як цікаво, ой як смішно! У вас же однакові прізвища!» - говорив він, а тепер ось це «цікаво» і «смішно» спокійно озиралося в пошуках співробітника їхньої фірми.

На столі заграв мобільник. Чоловік звично почав оглядатися в пошуках джерела мелодії. Яна ж швидко стягнула свій телефон і натиснула «Відхилити», але клієнт вже йшов до її столика. У неї почалася паніка. Жінка вирішила швидко забрати сумку з диванчика, але потім плюнула й просто поповзла до найближчого виходу. Майже. Чоловік з посмішкою підняв куточок скатертини й делікатно поцікавився: «Вам допомогти?» і осікся.

- Привіт, Сашо, я теж рада тебе бачити. Напевно.

Їй нічого не залишалося окрім як піднятися з колін і з усією можливою у цій ситуації гідністю обтрусити свій одяг. Її стриманості позаздрила б будь-яка статуя.

- Ну, привіт, Яно, - чоловік зняв плащ і сів навпроти. – Отже, ти і є той чудовий фахівець, про якого мені говорив Григорій Іванович? ...

- Ну, напевно, так. А ти і є той «цікавий» тезка, як я розумію?

- Ось, ваша кава і булочка з корицею, будь ласка, - офіціантка з посмішкою поставила перед Яною замовлення.

- Трав'яний чай, - махнув дівчині навздогін чоловік і повернувся до співрозмовниці. - А твої смаки все не змінюються.

- Як і твої.

Виникла незручна пауза. Принесли чай, і кожен дивився у свою чашку. Мовчання затягувалося.

- Ну, і навіщо ти тоді втекла? - порушив мовчанку Саша.

- А навіщо ти тоді поїхав? - не залишилася в боргу Яна.

- Яно, ми з тобою це сто разів обговорювали. Ти ж сама погодилася, що таку можливість не можна ігнорувати. Тоді це був шанс один на мільйон!

- Ні, це ти вирішив, що я погодилася. А я, сам розумієш, ну ось ніяк не горіла бажанням залишатися одна з двома маленькими дітьми на невизначений термін!

- Але тоді ти мені нічого не сказала!

- Я говорила, і не раз! Те, що ти мене не зрозумів, це вже інша справа. - вона ображено відкинулася на спинку диванчика, схрестила на грудях руки й надула губки.

- Час минає, а ти залишаєшся все та ж, - Саша примирливо простягнув руку, але Яна удала, що нічого не помітила.

- Гаразд, не ятрімо минуле. Зараз ми зустрілися для того, щоб обговорити інші справи. Скажу відразу - якщо хочеш, то я можу зателефонувати шефові, і він сьогодні ж відправить до тебе іншого фахівця.

- Та ні, він говорив - ти найкраща, то ж мене все влаштовує.

- Добре. - Яна взяла до рук теку з паперами, ніби відгороджуючись нею від співрозмовника. - Тоді, мабуть, почнемо.

За якісь пів години дівчина швидко розповіла своєму колишньому чоловікові про все, що могло допомогти йому створити власний бізнес в їхньому місті, і замовкла тільки тоді, коли він сам сказав «Досить».

- Все, я зрозумів, ти дійсно профі. Але, чесно кажучи, зараз у мене думки зовсім про інше, тому пропоную на цьому закінчити сьогоднішнє обговорення робочих моментів. Де Мишко і Катя? - різко перевів тему Саша.

- На навчанні, - неохоче відповіла Яна.

- Я хочу з ними побачитись.

- Не думаю, що це гарна ідея.

- По-моєму, я цілком маю на це право, ти так не думаєш? Зрештою, ти забрала їх у мене і просто зникла!

- Я нікуди не зникала, просто ... - зам'ялася Яна.

- ... поїхала, не сказавши нікому куди саме, - закінчив за неї чоловік.

Дівчина не знала, що сказати. Вона завжди розуміла, що коли-небудь ця ситуація може виникнути, але в глибині душі сподівалася її уникнути.

- Ну, я чекаю. Або ти їм сказала, що тато помер? - Остання частина фрази прозвучала з неприхованим роздратуванням.

- Ні, - Яна подивилася колишньому чоловікові в очі. - Вони знають, що ти живий і здоровий.

- Ну, а чому ж я тоді мене немає в їхньому житті?

- Тому ж, чому і в реальності - поїхав працювати й захопився.

- Чим?

- Роботою! - Холодно відповіла дівчина, - «Хоча і не тільки» - подумки додала вона.

- Ну що ж, раз все у нас так чесно, то, думаю, я цілком міг би з ними зустрітися.

- Саш, вони 13 років про тебе нічого не чули. І ти хочеш, щоб я їх ось так, за кілька хвилин, підготувала до зустрічі з тобою?

- Ні, чому ж - скажи мені час, місце і день, і я прийду. Більше я не збираюся нікуди їхати, відтак вибір у тебе досить великий.

- Дякую, - уїдливо відповіла колишня дружина.

Знову виникла незручна пауза. Раптом у Яни заграв мобільник, і вона швидко відповіла на дзвінок.

- Привіт, так, я закінчила. Забрати, так, мабуть. Я в «Монпансьє». Добре чекаю. - Дівчина швидко натиснула відбій і глянула на колишнього.