Новий Світ

Після Апокаліпсису у 2215 році, який тягнувся не один рік, вижили далеко не всі. Кардинальні зміни клімату, аномальні природні явища, страшні епідемії, недбальство людей до навколишнього середовища, війни та несамовите бажання влади й наживи попри страшні наслідки –  все це добило бідолашну планету. Небачені раніше наочно стихійні лиха, пролили помсту на винуватців, покаравши смертю кожного.

Задуми Всесвіту нікому невідомі. Іноді вони здаються зрозумілими, а часом геть не логічними. Вищому розуму цього разу забажалося залишити дрібку людей на обличчі смертного світу та дарувати їм життя, новий світ, нові думки, нову епоху. І хто знає, нащо людству подарований подібний шанс. Ніхто не може дати на це відповіді. Як і ніхто не може стверджувати, що людство самостійно не вирвало цей шанс із лап забуття.

99 осіб якимсь чином обдурили смерть і об'єдналися у нову державу. Державу у Новому Світі. Після так званого «кінця світу», на ранкових годинах вцілілі прокинулися, на диво, лише в напівзруйнованому місті. Ніхто не знав, що це за місто, держава, або хоча б на якому материку вони знаходяться. Якщо, звичайно, останні не з'єдналися під час землетрусів і вивержень вулканів. Ні дати, ні часу, ні елементарної координації у просторі, лише густо затуманений пейзаж ранкового міста-привида.

Мовний бар’єр, який точно мав би існувати, вдалося подолати досить дивним чином – його зовсім не було. Врятовані говорили різними мовами, але розуміли один одного. Втомлені, налякані, розгублені і морально розбиті гості невідомого міста були впевнені, що померли. В їх пам’яті не знаходилося жодних спогадів про колишнє життя, окрім одного та однакового в усіх – виживші згадували момент своєї загибелі від рук людей у білих халатах. Всіх врятованих застрілили, що теж було вельми дивним. Та ці клаптики суспільної пам’яті не знаходили жодного пояснення, чи цінності у нових умовах життя.

Тамтешня місцевість не була схожа ні на біблійне Пекло, ні на Рай, тому версія чудесного спасіння бадьорила занепалий дух. Нью-Лайф, так стали називати місто-державу, що прихистило нещасних щасливчиків. Здавалося, кошмари недавніх буднів майже не зачепили довгі вулиці самотнього Нью-Лайфа. Покинуті будинки, заводи, фабрики були лише трохи пошарпані і не мали жодної таблички, яка б виказувала  приналежність вцілілої землі до існуючої раніше тієї, чи іншої держави. Уся ця химерність разом з густим туманом за містом лякала присутніх, які виявилися людьми не зовсім звичайними. Одні були геніями в різних областях – фізиками, хіміками, медиками, математиками, агрономами тощо. Заводи, фабрики, поля стали для них подарунком небес. А інші володіли незвичайними магічними здібностями, що само собою могло полегшити життя. Саме володарі таємних знань намагалися знайти хоч якесь пояснення своєму воскресінню. Бо їх сприйняття порятунку, як дару долі, на фоні загального вимирання, був версією геть абсурдною.

Тільки складалося враження, що Всесвіт проти розгадки своєї хитрої схеми, яку він майстерно створив. Щоразу під час магічних ритуалів, які б допомогли знайти сенс нового життя, один з учасників помирав. Людина за секунди спопелялася на очах. Після сьомої подібної смерті, непроголошений ватажок спасенних, чоловік, який єдиний пам’ятав трохи більше решти, отримав видіння, де побачив свою померлу дружину і дитину:

– Якщо не припиниш шукати правду, помруть всі. Не можна втручатися в призначений хід речей, як сталося раніше, – промовила покійна, – Не ризикуй дарунком долі. Не змарнуй шансу, – ніжно посміхаючись, розтанула.

Також жінка веліла йому повести за собою народ в нове життя, не озираючись на колишнє у жодному разі. А щоб народ повірив його словам, вона випалила символ влади на його правій руці, що мав форму вогняного браслета, символічного для Ріко. Адже саме у вогні загинула його родина. Ті події недосконало збереглися в пам'яті, бувши дуже  короткими, але чіткими фрагментами суцільного кошмару.

Налякавши людей можливістю нового «кінця світу», Ріко показав обгорілий символ на руці й без тіні сорому проголосив себе великим королем – королем «нового життя». Через деякий час, чоловік вибрав собі дружину і зачав спадкоємця. Так почалася нова ера, а можливо, навіть раса. Його первісток народився з таким же амулетом влади на руці, як у батька.

Ріко за кілька десятків років свого правління вдалося багато досягти. Він правил дуже делікатно, не відокремлюючи себе від інших. Король не ухилявся від тяжкої роботи в полі, не тікав від нічних чергувань у варті міста, не боронився будівництва. Працював як усі, жив як усі, поводився як усі.

У процесі змішування крові майже всі дітки Нью-Лайфа народжувалися з магічними здібностями, навіть якщо батьки таких не мали. І здібності ці були куди більше розвинені, ніж у дорослих магів. З першими словами з вуст немовлят зривалися небачені заклинання. Зла діти не робили, але батьки панічно боялися потенційних смертельних випадків від рук нерозумної малечі. Та самостійно зробити нічого не могли.

А загалом жили люди нового століття, можна сказати, щасливо. Переживши перші часи голоду й важкої праці, вони, нарешті, знайшли якусь стабільність. Звичайно багато буденних робіт спрощувались за допомогою магії, але далеко не всі.

Спроби дослідити місто, щоб відшукати, можливо, ще одне поселення затягнулися на не один рік, і не дали ніяких результатів. Місто здавалося безкінечним та абсолютно неживим. Тільки з одного боку було знайдено так звану умовну межу – непроглядної густоти сірий туман, наче дим, який не зникав навіть у ясні дні. Перша спроба дослідити цікавий природний феномен обернулася непоправним. Люди, що увійшли в серпанок назавжди зникли. Не гаючи часу Ріко видав наказ суворої заборони ходити, або навіть жити поблизу установленого «кордону».