8

8.

Наступний тиждень видався зовсім паскудним. Проблемні клієнти, проблеми з підрахунками, проблеми з увагою й концентрацією. Думки блукали у всіх тих минулих життях, я намагалася віднайти підказки, але, крім тисячі нових питань, не знаходила нічого.

Артем мав рацію: треба було брати відпустку. Я не відчула ні потягу, ні ностальгії, про яку він мене попереджав. Єдине, чого мені хотілося, - маленького справжнього жіночого щастя.

Я ледь дочекалася п’ятниці. Довгоочікуваний телефонний дзвінок, ніби рука порятунку, витягнув мене з туману набридливих думок, що роїлися в голові цілий тиждень. На тій стороні безпровідного зв’язку зірвалися два короткі слова, мов осіннє листя, що опадало з крони дерева додолу.

– О восьмій, – сухо мовила Забава.

– Буду, – відповіла я.

 Викликавши таксі, виїхала до обумовленого місця зустрічі. Фонтан, вулички, лабіринти, «Лотос». Я прилягла на тапчан, Забава сіла навпроти мене. Це ніби проживати день бабака, відмінність полягала лише у видіннях.

– Забаво, я розумію, наскільки вам зараз важко, і знаю, що ви проти нашої угоди, цього експерименту, і навіть  уявити не можу, що ви відчуваєте після кожної нашої зустрічі, які спогади вони у вас збурюють, але  дуже вас прошу: просто прийміть це, прийміть мій вибір. Не картайте себе. Я з власної волі поставила підпис і чудово розумію, чим це для мене може обернутися, але дуже сподіваюся, що мені вдасться розібратися, у чому  суть моїх нещасть, моєї недолі, і вдасться  розпочати своє життя з чистої сторінки.

– Яніто, кожна наша зустріч віддаляє тебе від себе. Ти добровільно заганяєш себе в пастку, а я, як твій поводир, прокладаю тобі шлях до неї.

–Нам усе вдасться, усе буде добре.

Забава тяжко зітхнула.

– Добре... Вкладайся зручніше, розпочинаємо...

Життя № 7,  Аксум, Ефіопія.

Мій батько Таві тримав лавку з глиняними й керамічними виробами, торгував хорошим вином, мав три доньки, яких любив до глибини душі.  Наша мати померла при пологах, давши життя наймолодшій сестрі Естер. Моє дитинство не було безхмарним: я тяжко працювала, допомагала батькові в лавці, вела господарство, наглядала за сестрами. Оскільки була найстаршою, він навчив мене грамоті й передав усі знання, якими володів сам, навчив ремеслу, завдяки якому заробляв на життя нашої родини. Коли підійшов час віддавати мне заміж, батько ретельно приглядався до кожного з претендентів. Віддавати заміж мене за будь-кого не хотів. Мій чоловік мав стати опорою для нашої сім’ї, адже разом зі мною йому відходила й  наша родинна справа.  Будь-хто мені не підходив.

Час ішов, а я все сиділа в дівках, допоки на горизонті  не з’явився Рет.

Статний чоловік, смаглявий, з чорним густим волоссям, у гарних шатах, на вороному коні, з кошиком прянощів. Таким він мені запам’ятався від нашої першої зустрічі. Я закохалася в нього з першого погляду, батькові він теж припав до душі. Запросивши його до нас додому на вечерю, батько оголосив своє рішення щодо нашого одруження. Я була на сьомому небі від щастя.

Наше весілля було розкішним – батько не поскупився. Гулянка тривала кілька днів. За традицією, я мала полишити  батьківський дім і перейти жити у власний. Рет мав невеличку садибу, і на той час це була розкіш. Ми жили окремо від батьків, окремо від цілого світу, повністю належачи один одному.

Рет перебував на службі в імператора. Зовсім скоро його відкликали на війну, і я залишилася сама. Родина Рета мене не прийняла, вони його зреклися, як тільки він переступив поріг нашого дому. Невигідна партія – дочка звичайного торговця, їх син заслуговував на краще!

Я з нетерпінням чекала на його повернення, допомогаючи батькові з торгівлею. Із походу Рет повернувся не сам. Есме була як дві краплі води схожа на мене: такого ж зросту, статури, з таким же відтінком волосся. Вона була однією з доньок імператора. Виявилося, вона кохала Рета мало не з пелюшок і, дочекавшись зручної нагоди, звабила його й завагітніла. Незважаючи на наш шлюб, імператор змусив Рета одружитися вдруге. Опиратися волі імператора міг або небіжчик, або дурень. Приголомшлива новина вибила в нас з батьком з-під ніг грунт, але ми мусили з нею змиритися й жити далі. Імператор щедро винагородив молодят золотом, Рета підвищив по службі. Після приїзду частину грошей Рет віддав моєму батькові, а частину вклав у розбудову нашої оселі.

Ми з Ретом дуже довго освоювалися, звикали один до одного, з Есме ж, навпаки, я знайшла спільну мову значно швидше. Згодом завагітніла і я.

 Не встиг Рет узяти на руки свого первістка, як був терміново відкликаний на службу. Нашої доньки побачити він так і не встиг: героїчно  загинув у бою. Після смерті нашого чоловіка імператор забрав Есме з сином до палацу. Ми з донечкою залишилися вдвох. Заміж я більше так і не вийшла. Серце мого батька не витримало лихої звістки про смерть свого єдиного улюбленого спадкоємця.  Після тяжкої втрати двох близьких мені людей, я з головою занурилася в роботу, забравши своїх сестер жити у величезний будинок, який Рет побудував для нас двох...

Я прокинулася від скаженого холоду. Восьма ранку. Знову проспала цілу ніч! Сервіс у «Лотосі» нікудишній: можна було б і пледиком вкрити постійного клієнта! Біля виходу зробила Айзіку колюче зауваження. Він почав виправдовуватися й пообіцяв наступного разу виправитися. Сідаючи в таксі, пригадала своє видіння й відчула  його гіркий присмак у роті. Захотілося забутися, розчинитися в повітрі, зникнути. У мене починалася ностальгія за опіумом.  Згадала слова Артема й лише тепер зрозуміла їх...