3

Новина добряче вибила мене з колії. Я б навіть сказала: вона поставила мене на коліна, а потім загнала по шию у землю. Саме так. Ось такі відчуття: немов ти по вилиці в грунті.

Я перенесла замовлення й клієнтів на тиждень і знову впала в глибоку депресію.

Перші дні вересня зовсім не балували своїм теплом і привітністю. Короткотривалі дощі дратували сирістю й вологістю. Я все чекала на бабине літо, але воно, закутавшись у ковдру,  дріботіло до південної частини країни.

Катерина готувалася до весілля й майже не ночувала вдома, Ліза взяла відпустку й гайнула на море. У моєму розпорядженні залишилася ціла кімната і я сама, та це зовсім не втішало.

Людина звикає до всього… Я ж зловила себе на думці, що мені бракувало того мурашника, коли всі вдома, коли гамірно.  Бовтаючись у череві безмежної порожнечі, хотілося вити вовком. Я загубилася. Загубилася на дорозі життя, забрівши на тернисте поле. Боже, як же ж боляче…

Заваривши собі чаю, вмостилася біля вікна, роздивляючись перехожих й аналізуючи своє становище. Вдруге розбите серце. Розтоптане й пошматоване. Вдруге за рік. Сама винна? Чи просто обставини? Життя підносить уроки? Як болить…

Мабуть, черговий рубець на серці – то плата.  Плата за безцінний досвід, за путівку в життя, яку я натомість отримала.

Пече, сочиться… Чим його змастити? Що прикласти? Шматочок позитиву? Його немає. Він теж зник.

 Думки обірвав телефонний дзвінок. Телефонувала моя давня подруга Марта. Здається, останній раз ми розмовляли рік тому, а може, й два. Я взяла слухавку й байдуже протягла: «Алло».

– Привіт, кралю, давно тебе не чула, – ляпала веселкою. – Я в Києві, приїхала на крутий вебінар і от згадала про тебе. Не хочеш скласти мені компанію?

– Привіт, а що за вебінар? Ти тут надовго?

– Тема крутецька: «Жіноча сила, і як себе наповнити». Загалом, думала повертатися сьогодні, але, як дозволиш, перебуду в тебе до завтра.

– А що, думаю, можна. На котру вебінар?

– На п’яту біля стадіону Олімпійський у Планетарії.

Я поглянула на годинник: по третій – часу було вдосталь.

– Добре,  за годину буду. Чекай на мене там.

 Кинувши погляд на себе в дзеркало, скривилася. Вигляд, скажімо так, міг бути й кращим.  Прийнявши контрастний душ, хутко зробила денний мейкап, причепурила волосся, одягнула туніку спорт-лайф, накинула джинсовий піджак і рушила на зустріч.

Марта чекала біля Планетарію. Руда, свіжа, на кеблах і в м’ятній сукні. Вигляд мала просто відпадний. Я позаздрила її черговому бойфренду, навіть самій захотілося змінити орієнтацію. Так, про що це я?

Марта у свої двадцять сім встигла дівічі вийти заміж і двічі розлучитися. У другому шлюбі народила хлопчика Гліба й відтоді пустилася у вільне плавання. Змінювала чоловіків, як плавки-недільки. Не знаю, що її в них не влаштовувало, але зупинитися на одному варіанті вона не могла. Я захоплювалася нею і ненавиділа її за таке легковажне й несерйозне ставлення до сильної статі.

– Що з волоссям? Світле омбре тобі зовсім не личить. Де моя бургундська брюнеточка, куди ти її поділа? – чмокнула в щічку.

– Вирішила проексперементувати, – засоромилася.

– Як добре, що я приїхала, сьогодні тобою займуся.

До всього вищесказаного Марта була першокласним стилістом-перукарем. Після магістратури забила на економічну освіту й подалася у світ дизайну, візажу й стилістики. Згодом відкрила невеличкий салон у Черкасах. Бізнес пішов угору: відьму могла загримувати так, що міс краси позаздрила б   її вроді.

– Ти й не уявляєш, як я зраділа твоєму дзвінку! Маємо хвилин двадцять на розмови, – поглянула  на годинник. – Може, кави?

– Чого б ні, ходімо.

Ми сіли в перше-ліпше кафе, на яке натрапили, й замовили лате.

– Я чула про твоє розлучення з Денисом. Вибач, що не подзвонила. Уся в роботі, усі мене хочуть, – зареготала. – Як ти? Оговталася трохи?

І тут мене прорвало: за двадцять хвилин я розповіла Марті все, що зі мною трапилося за весь цей час. Вона фіксувала інформацію на внутрішній записувальний пристрій, у якому вже були відповіді на всі мої запитання. Міс всезнайка відставила каву й притишеним тоном повела:

– Тобі треба наповнитися, – накрила своєю м’якою долонею мою руку. Всі ці події виснажили й спустошили тебе. Ти стала нецікавою для чоловіків і самої долі. Цей вебінар піде тобі на користь, ось побачиш: усе налагодиться.

Я не могла второпати, про що верзла руда. Які ще наповнення і чому я стала нецікавою? Ну, зневірилася, розчарувалася, але хіба вже й дійсно зі мною не було про що поговорити? У дитинстві я перечитала всю домашню бібліотеку – від «Колобка» до «Війни і миру». Щодня слідкувала за новинами, слідкувала за поправками до законодавства, вільно володіла англійською, складала нумерологічні карти. Невже цього замало? Можливо, я  дісно перетворилася на зануду?

 – Слухай, ти говориш, як оракул. Я ніколи не мала проблем зі спілкуванням. До того ж останнє знайомство зіграло важливу роль у моєму житті – я маю власний бізнес, який мене годує. Що ще  не так?

– Ти енергетично порожня. Як бляшанка з-під енергетика. Через це все пішло шкереберть. Поглянь на себе! Ти злилася з містом. Ти стала його фоном, тінню. Раніше якою яскравою ти була! Я тобою захоплювалася! Ні, це нікуди не годиться. Сьогодні ж перефарбуємося.